Система інтелектуальної власності

охоплює відношення, які пов’язані із створенням і використанням винаходів.

Підзаконні акти більш докладно регламентують питання, які відносяться до патентоспроможності заявлених винаходів, порядок їх проходження в патентному відомстві, видачу охоронних документів і цілого ряду питань, що відносяться до оформлення і правової охорони винаходів.

Важливими актами, що видаються патентними відомствами, є патентні правила, за допомогою яких докладно регламентується діяльність патентного відомства, що відноситься до процесу отримання прав на винахід. В Швеції, наприклад, поряд з Декретом про патентні формальності від 1 грудня 1967 р. мають і патентні правила, котрі містять докладні вимоги для оформлення патентної заявки і її проходження у відомстві.

В США, Англії, Канаді патентні правила є основним актом, утримуючим повну регламентацію про порядок застосування патентного закону.

Крім цього патентні відомства видають безліч різних циркулярів, розпоряджень, інструкцій з окремих питань в котрих вказується, яким чином патентне відомство тлумачить те чи інше розпорядження закону і як воно передбачає його застосування.

Велике значення мають керівні вказівки і інструкції із експертизи заявок, котрі регламентують порядок її здійснювання і складають детальне тлумачення встановлених законом вимог патентоспроможності винаходів та інші питання. Ці акти формально призначаються для керівництва діяльністю експертів, однак оскільки в них розглядаються такі питання, як патентоспроможність винаходів, вимоги, що висуваються до патентних заявок, вони без сумніву становлять інтерес і для заявників. Наприклад, патентний закон Італії включає тільки два критерії патентоспроможності - новизну і промислову застосовність. Вимоги рівня винахідницької творчості встановлюються інструкцією про проведення експертизи патентних заявок.

Підзаконні акти охоплюють широке коло патентоправових питань і мають велике практичне значення при оформленні патентних прав

За їх допомогою виконавчі органи держав через патентні відомства здійснюють патентну політику, обумовлену економічним і технічним розвитком країни.

Поряд із законом, підзаконними актами, розпорядженнями тощо існують різні міжнародні угоди, конвенції, договори, які головним чином віддзеркалюють правові положення охорони винаходів, кооперацію, класифікацію промислових знаків тощо.

Ліцензійна діяльність в Україні формується на основі нормативних актів, а також відповідних ліцензійних договорів.

5. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності

В Україні створена Державна система правової охорони інтелектуальної власності (рис. 1. 4), за здійснення політики у сфері інтелектуальної власності відповідає Міністерство освіти і науки України.  

Рисунок 1. 4 - Структура Державної системи охорони інтелектуальної власності

Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права та винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, а також здійснювати реєстрацію об’єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних тощо. Держдепартамент проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.  

Рисунок 1. 5 - Громадські організації з питань інтелектуальної власності

Він виконує роботу із удосконалення законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечення умов для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності,

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні