Система криміналістики

ПЛАН 

Вступ. 3

Методологічні засади криміналістики. 4

Криміналістична техніка. 5

Криміналістична тактика. 7

Література. 11


Вступ

Система — це сукупність певних елементів, між якими існує закономірний взаємозв'язок. Системність є об'єктивною властивістю, притаманною кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. У цьому контексті будь-яка наука як галузь знань є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їх значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика — не виняток. Виникнувши в надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не була самостійною галуззю знань і, природно, наукою. Ось чому спочатку окремі частини знання, що стосуються, наприклад, техніки фотографічної фіксації доказів, використовувалися насамперед органами дізнання (поліцією), тому й дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка".

З часом криміналістичні знання нагромаджувалися, їх роль у розслідуванні злочинів підвищувалася, і "зачатковий" період криміналістики скінчився. Акумульований практичний досвід використання технічних засобів і прийомів під час розслідування злочинів узагальнив Г. Гросс. Він зібрав ці засоби і прийоми у сукупність і виклав у певній послідовності, тим самим сформувавши систему криміналістики. Саме в цьому полягає заслуга Г

Гросса у створенні криміналістики.

Як зазначалося, спочатку криміналістику не поділяли на частини — це була просто "поліцейська техніка". З часом було виокремлено та узагальнено прийоми виконання слідчих дій. Так з'явилася друга її частина — тактика. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною — методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася на той час, містила три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику та методику розслідування, причому техніка й тактика становили загальну частину, а методика — особливу. Така система існувала до 50-х років, коли почали вивчати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом — методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання та громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики — методологія.

Сучасна система криміналістики об'єднує чотири розділи: методологію криміналістики; криміналістичну техніку; криміналістичну тактику; методику розслідування окремих видів злочинів.

Методологічні засади криміналістики.

Загальна теорія криміналістики — це вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету й закони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук.

Найважливішими розділами криміналістики є вчення про закономірності та часткові криміналістичні теорії. Як зазначалося, криміналістика вивчає такі закономірності:

а) механізм вчинення злочину;

б) виникнення інформації про злочин і його учасників, а також її джерела;

в) збирання та використання криміналістичної інформації у процесі доказування.

Часткова криміналістична теорія — це сукупність теоретичних положень, які розкривають суть, предмет і методи дослідження окремої галузі криміналістики, наприклад дактилоскопії, трасології, балістики.

Часткові криміналістичні теорії:

• криміналістичне вчення про навички;

• криміналістичне вчення про ознаки та властивості;

• теорія криміналістичної ідентифікації та групофікації;

• криміналістичне вчення про спосіб вчинення злочину;

• вчення про криміналістичну версію та планування розслідування (створення версій);

• механізм утворення слідів;

• систематизація та реєстрація криміналістичних джерел інформації;

• збирання, зберігання, обробка та автоматизоване використання інформації.

З розвитком криміналістики перелік часткових

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні