Система соціального захисту в Україні. Її організація і структура

Система соціального захисту в Україні. Її організація і структура 

Поняття соціального захисту властиве будь-якому суспільному ладу і на різних історичних етапах відрізняється лише формами та дієвістю. Складне макроекономічне становище сучасного суспільства, спад економічного розвитку призводять до значного зростання соціальних негараздів, таких як безробіття, втрата прибутку, бідність, зменшення витрат на фінансування заходів охорони здоров’я та освіти. Протистояти цим явищам може лише суспільство, в якому створено надійну систему соціального захисту.

Соціальний захист – це комплект організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та добрбуту населення за конкретних економічних умов.

Метою соціального захисту є:

а) забезпечення рівня життя непрацездатних громадян, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого державою;

б) попередження соціальної напруженості в суспільстві, яка може бути зумовлена мовною, расовою, культурною, релігійною чи соцальною нерівністю.

Соціальна безпека людини – це певинй стан її життєдіяльності, забезпечений комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на реалізацію соціальних інтересів, формування сприятливої демографічної ситуації збережння генофонду держави.

Основними об’єктами соціальної безпеки є особистість її права та свободи, різні соціальні демографічні групи, суспільсто, його матеріальні і духовні цінності, а також сама держава з її конституційним ладом, суверенітетом і територіальною цілісністю.

Завданням соціального захисту є гарантування соціальної безпеки окремої людини та суспільства.

Функції соціального захисту:

Реабілітаційна – покликана полегшувати наслідки бідності через наданння термінової адресної допомоги.

Превентивна – спрямована на запобігання бідності, що досягається запровадженням умов для участі громадян у соціальному страхування під час свого активного періоду життя

Перша функція має характер пасивної підтримки тих членів суспільства, які з певних причин опинилися у скрутному економічному становищі, що допомагає їм оберегтися від зубожіння.

Друга полягає у захисті прибутку окремої особи і членів її сім’ї на випадок втрати працездатності чи роботи і є активним заходом.

Модель соціального захисту повинна бути:

а) цілісною;

б) структурованою;

в) динамічною;

г) багатовимірною     (враховувати     стратифікацію     суспільства     і диференціацію регіонів).

Теоретичні засади соціального захисту населення, незалежно від рівня їх застосування, за своїми принципами повинні бути єдиними і при цьому недетерміновані кількістю, оскільки реальні потреби у соціальному захисті змінюються залежно від економічного розвитку.

Виділяють такі складові, які становлять основу соціального захисту України:

–       пенсійне забезпечення;

–       допомога сім’ям з дітьми;

–       житлові субсидії;

–       допомога з безробіттям.

Система соціального захисту містить такі складові:

  1. соціальну допомогу
  2. соціальне страхування
  3. соціальну справедливість.

Надання соціальної допомоги означає підвищення рівня споживання економічно слабких сімей за рахунок зниження рівня споживання економічно сильних сімей з метою пом’якшення бідності перших.

Структура соціальної допомоги:

  1. допомога сім’ям з дітьми
  2. соціальні послуги для людей похилого віку, одиноких, немічних та інвалідів
  3. система пільг соціально вразливим групам населення
  4. щомісячна компенсація для догляду за немічними людьми похилого віку.
  5. щомісячна цільова допомога немічним громадянам, які мають мінімальний дохід.
  6. дотації на житло
  7. інші адресні субсидії.

Соціальне страхування передбачає захист громадян від подій, які властиві суспільству загалом і не зовсім передбачувані для окремої особи. Це може бути як тривалість людського життя,

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні