Система соціального захисту від професійних ризиків
одержувати пояснення та інформацію, у тому числі в письмовому вигляді, від роботодавців про стан охорони праці, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання;
брати участь у роботі комісій з випробування та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю як незалежні експерти;
видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативних актів про охорону праці;
брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;
обмежувати, призупиняти або забороняти експлуатацію устаткування, дільниць, цехів та підприємств у разі порушення правил і норм охорони праці;
накладати штрафи на роботодавців та посадових осіб підприємств, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Всі види соціальної допомоги потерпілим та їх утриманцям, вся профілактична та організаційно-методична робота щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві здійснюється Фондом за рахунок коштів Фонду.
Фінансування Фонду
Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Вся діяльність Фонду здійснюється виключно за рахунок внесків роботодавців. Гроші Державного і місцевих бюджетів, а також гроші працівників не витрачаються на ці цілі. Підприємства роблять внески один раз на рік (з 15 березня по 15 травня), відшкодовуючи вже зроблені Фондом протягом минулого фінансового року витрати.
Така модель фінансування соціального страхування від нещасних випадків уже кілька десятиліть використовується в Німеччині і дуже добре зарекомендувала себе навіть у роки величезної інфляції після першої та другої світових воєн, а також після об'єднання Німеччини, коли від багатьох підприємств колишньої НДР неможливо було отримати потрібний розмір внесків. Цей приклад показує, що всередині цієї системи фінансування можна дуже швидко реагувати на зміни економічної ситуації не тільки на окремих підприємствах, але і в цілих регіонах, галузях.
Тарифи внесків переглядаються через кожні 3-5 років і диференціюються двічі: спочатку на галузевому рівні - залежно від групи техногенного ризику підприємств (таких груп передбачається 6), потім - по підприємствах - залежно від рівня травматизму і стану охорони праці, тобто по кожному підприємству визначається знижка з галузевого тарифу (при низькому рівні травматизму і доброму стані охорони праці) або надбавка до галузевого тарифу (при високому рівні травматизму і поганому стані охорони праці).
Тарифи для дрібних підприємств (з числом працюючих до 20 чоловік) простіше й зручніше встановлювати без другої диференціації, тобто тільки залежно від групи техногенного ризику.
Межі диференціації страхових тарифів за групами ризику можуть коливатися від 0,6 до 20% від річного обсягу виплачуваної заробітної плати. В Іспанії, наприклад, вони становлять 0,9-18%, в ФРН - 0,6-16 %, в Японії - 1,0-15 %, в Фінляндії - 0,3-11 %.
Передбачається й ще один важіль економічного стимулювання та спонукання роботодавців до підвищення рівня безпеки та гігієни праці: якщо нещасний випадок стався внаслідок грубого порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, то Фонд соціального страхування може зажадати від нього компенсації всієї суми збитку, крім сплати встановленого щорічного тарифу. Залишки сум від можливого перевищення доходів над видатками Фонду за результатами