Система та закон грошового обігу

в деяких країнах була розмінна на золото. Фіксований курс національної грошової одиниці більшості країн підтримується шляхом купівлі-продажу іноземної валюти. При обох системах в обігу уже немає золотих монет, все монетарне золото концентрується в центральних банках країн.

У цей час комерційні банки втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот став здійснювати лише центральний (емісійний) банк, що контролюється державою.

Золотодевізний стандарт було введено згідно з угодою між провідними державами світу, укладеною в 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (США, штат Вермонт), тому цю грошову систему назвали Бреттон-Вудською валютною системою. Згідно з нею, було введено золотодевізний стандарт з американським доларом в якості провідної валюти, а також тверді (фіксовані) курси валют. Розвал системи золотодевізного стандарту відбувається в кінці 60-х років, а з 1971 р. введено так званий “плаваючий” курс валют. Так розпочався перехід до системи нерозмінних кредитних грошей.

Дана система – новий тип грошової системи, який характеризується такими особливостями:

  • основу становлять кредитні гроші у формі банкнот;
  • золото вилучається із внутрішнього і міжнародного обігу, відміняється офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото;
  • зменшується обіг готівки і значно зростає обіг безготівкових грошових засобів;
  • відбувається повна монополізація емісії грошей державою;
  • значно зростає роль державного регулювання грошового обігу.

  Отже, в процесі демонетизації золото перестає виконувати функції міри вартості, засобу обігу, платежу і міжнародних розрахунків. Відбулись певні перетворення функції засобу нагромадження, або утворення скарбу, при цьому втрачається зв’язок грошей із золотим запасом країни

Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв’язок із грошовими знаками, золото перестає виконувати функцію міри вартості навіть ідеально. Ця роль закріплюється за кредитними грошима. Через них здійснюються розрахунки з кінцевим споживачем, купівля засобів праці і сировини, оплата праці тощо.

Таким чином, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бути загальним еквівалентом для усіх товарів, його перестають використовувати як при внутрішніх, так і при зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента все більше закріпляються за символічними грошима без внутрішньої вартості.

Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Сьогодні відбувається перехід до системи “електронних” грошей, а роль готівки (банкнот) все зменшується.  

2. Закон грошового обігу

  Грошовий обіг підпорядковується дії певного економічного закону, який відображає внутрішній, сталий, причинно-наслідковий зв’язок між грошовою і товарною масами. Згідно даного закону протягом певного періоду часу для безінфляційного обігу необхідна лише певна, об’єктивно зумовлена грошова маса.

Закон грошового обігу виражається таким рівнянням:

Мф = Мн

де Мф - фактична грошова маса в обігу;

 Мн - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо Мф > Мн у обігу знаходяться зайві гроші, а коли Мф < Мн, то існує нестача грошей у обігу.

Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об’єктивно діє і даний закон – закон вирівнювання фактичної і об’єктивно необхідної кількості грошей в обігу. Однак,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні