Системи автоматизації ділових процесів

задається у випадку, коли порядок виконання процедур відомий заздалегідь і не залежить від результату виконання попередньої процедури. Іншими словами, завершення однієї процедури приводить до автоматичного запуску іншої (-их). Вільна маршрутизація (умовна або ad hoc-маршрутизація) визначається умовами, виконання або невиконання яких з’ясовується тільки після завер­шення попередньої ділової процедури. У цьому разі не можна сказати заздалегідь, яку процедуру буде запущено після виконання поточної, це визначає учасник ділового процесу з відповід­ними правами. Залежно від порядку проходження процедур розрізняють послідовну і паралельну маршрутизацію. Послідовна маршрутизація передбачає виконання ділових процедур одну за іншою. Чергова процедура розпочинається тільки після завершення попередньої. Таким чином, у певний момент часу може виконуватись тільки одна процедура. За паралельної маршрутизації відбувається кілька ділових процедур одночасно. Це можливо, якщо такі процедури незалежні і їх виконання не вимагає результатів виконання інших. Маршрути можуть бути складнішими, ніж прості послідовні чи паралельні. У деяких випадках задаються комбіновані маршрути з послідовних і паралельних елементів, а в деяких — умовні, з переходами залежно від стану тих чи інших змінних. Маршрутизація також може передбачати контроль виконання. Це поняття охоплює контроль доставки завдання, контроль ознайом­лення із завданням, власне контроль виконання, моніторинг завдання, повідомлення про порушення термінів виконання, історію виконання завдань, контроль якості виконання. Ще одним важливим компонентом опису ділового процесу є розподіл ролей між його учасниками. Роль визначає набір дій у рамках ділового процесу, який учасник має виконати для досягнення мети процесу
Під час визначення ролі закріплюються місце її розташування, функції, права доступу. Учасник може бути членом певної робочої групи, тоді на нього поширюються всі характеристики цієї групи. Існують три типи ролей: ініціатор роботи — це учасник ділового процесу, який формулює зміст роботи, описує її, запускає на виконання, здійснює контроль і приймає результати; виконавець роботи — це учасник ділового процесу, який виконує роботу, а також звітує і несе відповідальність за її результати. За наявності відповідних прав виконавець може створювати нову роботу як частину тієї, що доручена йому, і призначати нових виконавців. Таким чином він сам стає ініціатором робіт, — створюється традиційна ієрархічна структура управління з кількома рівнями підпорядкованості;

спостерігач — це учасник ділового процесу, який відстежує виконання роботи. Формалізований опис ділового процесу та ділових процедур, що входять до його складу, правил їх виконання і ролей учасників процесу називають моделлю процесу. Модель процесу є результатом ретельного обстеження та аналізу об’єкта автоматизації на предмет оптимізації його діяльності. Із цією метою застосовуються традиційні методології системного аналізу, такі як SADT (Structured Analysis and Design Technique) чи DFD (Data Flow Diagram). Існують і спеціалізовані методології, що підтримуються окремими САДП, наприклад Action Workflow в Action Workflow System. Модель ділового процесу вводиться у САДП під час впровадження системи за допомогою спеціалізованих формальних мов (скриптів) або графічних засобів (рис. 1). Одержана карта ділового процесу зберігається в базі даних. Зафіксована модель може змінюватись у процесі використання системи. Ця процедура не потребує перепрограмування, її виконує безпосередньо користувач. У процесі використання САДП керівник або його секретар оформляє розпорядження у вигляді роботи, для якої описуються строки її початку, завершення та інші характеристики. Якщо виконання роботи вимагає ознайомлення з тим чи іншим документом, представленим в електронній формі, він може

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні