Ситуативні реакції в умовах мікросоціального конфлікту

Ситуативні реакції в умовах мікросоціального конфлікту

Соціально-психологічна дезадаптація особистості в умовах мікросоціального конфлікту проявляється у так званих поведінкових реакціях. Ситуативні реакції суб'єкта, в свою чергу, поглиблюють дезадаптацію.

Ситуативна реакція — сформована типова відповідь на конфлікт­не ситуативне навантаження, складовими якої є певні емоційні стани і відповідні цим станам поведінкові комплекси; вияв соціально-психологічної дезадаптації особистості.

З огляду на внутрішні особливості, динаміку перебігу виокремлюють такі типи ситуативних реакцій (А. Амбрумова):

1. Реакція емоційного дисбалансу. Характеризуєть­ся виразним переважанням негативно забарвленої гами емоцій (знижений настрій, емоційний дискомфорт, за­гальне невдоволення). Властиві іншим типам ситуатив­них реакцій негативно забарвлені емоційні стани (при­гніченість, дратівливість, тужливість, безпорадність) виражені слабко і загального стану не визначають, а ли­ше посилюють дискомфорт і невдоволення. Її визначає деяке підвищення рівня тривожності. У такому разі від­бувається перерозподіл значущості і питомої ваги окре­мих подразників і стимулів: негативно забарвлені емо­ційні подразники кількісно переважають позитивно забарвлені, їх значущість для суб'єкта підвищується, водночас значущість позитивних різко знижується. Тривалість і сталість післядії негативно забарвлених стимулів також є значно вищою, ніж позитивно забарв­лених. Під їх дією формується неусвідомлювана уста­новка і свідома налаштованість психіки на вибіркове, першочергове сприймання емоційних негативно забарв­лених стимулів і сигналів про небезпеку.

Реакція емоційного дисбалансу характеризується та­кож звуженням кола спілкування, соціальних контак­тів. Нерідко втрачається і їх глибина. Але ставлення до об'єктів спілкування і оцінка контактів істотно не змі­нюються. За доволі глибокої реакції зростає втомлюва­ність, астенізація (виснажуваність і виснаженість), по­ступово знижується ефективність психічного захисту — психіка не чинить належного опору психотравмуючим впливам.

Цей тип ситуативної реакції найкраще піддається коригуючому втручанню ззовні, внаслідок якого змен­шується глибина астенізації, активізується інтелекту­альне опрацювання психотравмуючих переживань. Значні коливання настрою створюють можливості для психокорекційних і психотерапевтичних впливів

Ситуативна реакція емоційного дисбалансу триває до двох місяців.

2. Песимістична ситуативна реакція. Проявляється насамперед у змінах світовідчуття, утвердженні по­хмурого, песимістичного світогляду, суджень і оцінок, у переструктуруванні системи ціннісних орієнтацій. Це провокує і стимулює формування негативних пояс­нень дезадаптуючої ситуації, яка сприймається й оці­нюється як несприятлива. Притаманне такому світо­сприйманню стійке зниження рівня оптимізму утруд­нює перспективне планування майбутнього, породжує похмурі прогнози неприємностей, що розглядаються як удари долі, протидіяти яким даремно. Така скутість власної волі, усвідомлення мізерності власних можли­востей спричинюють наступне зниження самооцінки, поступове послаблення конструктивних тенденцій у психіці.

Будь-яке доброзичливе втручання ззовні переосмис­люється суб'єктом з огляду на його песимістичну кон­цепцію світу, що відчутно перешкоджає психокорекції.

Іноді песимістична ситуативна реакція виникає на тлі завищеної оцінки особою своїх можливостей, не від­повідних особистісному потенціалу домагань, коли цілі ставляться без урахування складності, а то й неможли­вості їх досягнення.

Цей тип ситуативної реакції є найтривалішим (у се­редньому три місяці), його психокорекція вкрай тяжка і складна.

3. Реакція негативного балансу. У процесі «підбиття підсумків», оцінювання пройденого шляху, зважування резонів і визначення перспектив існування обмежені адаптаційні можливості суб'єкта зумовлюють виведен­ня «негативного життєвого балансу».

Ситуативна реакція негативного балансу властива особам з невиліковними соматичними захворювання­ми, які знають про неминуче поглиблення страждань і летальний фінал; самотнім особам похилого віку, які критично оцінюють свою прогресуючу фізичну неміч­ність, несамостійність, залежність від інших навіть у самообслуговуванні.

Здатність до «підведення балансу» ґрунтується на високому рівні критичності, чіткості та реалістичності суджень, тому особистісні концепції «балансу» є стій­кими і погано піддаються зовнішнім впливам. Негатив­но забарвлене емоційне тло формування такої реакції не має великого значення, оскільки превалюють критичні судження.

4. Ситуативна реакція демобілізації.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні