Казки Марка Вовчка, їх мотиви та образи

та ін. , Добролюбов говорив: “з цих нарисів постає перед нами характер руської простої людини, що зберіг основні риси свої серед усіх збезличуючих, гноблячих, убиваючих відносин, яким він підлягав протягом кількох століть”. Особливо високо оцінив він оповідання “Маша” та “Игрушечка”.

  З 1859 до 1863 р. з’явилось чимало творів Марка Вовчка, писаних українською і російською мовами. За кордоном вона закінчила “Ледащицю” і “Пройдисвіт”, написала повісті “Три долі”, “Від себе не втечеш” (“Павло Чорнокрил”), “Лимерівну”, оповідання “Не до пари”, “Два сини”, казки для дітей – “Кармелюк”, “Ведмідь”, “Невільничка”, “Дев’ять братів і десята сестриця Галя” та ін. Тоді ж з’явилися твори “Глухой городок”, “Червонный король”, “Тюлевая баба”, “Жили да были три сестры” та ін.

  В кращих творах, написаних за кордоном, Марко Вовчок продовжувала розробляти ті ж таки теми, що й у “Народних оповіданнях” та “Рассказы из русского народного быта”. Оповідання “Ледащиця” має яскраво виявлений атикріпосницький характер і стоїть поруч таких талановитих творів, як “Козачка”, “Маша”, “Інститутка”. Прагнення кріпаків вирватися на волю тут піднесено до найвищого рівня драматизму. Жадане визволення приходить тоді, коли люди, вкрай понівечені кріпосницькою системою, уже не мають сили скористуватися з нього.

  Хвилююча соціальна трагедія, талановитого, з великою художньою силою розкрита письменницею в оповіданні “Ледащиця”, звучить як суворий присуд над кріпосницькою системою і всіма її породженнями в житті та побуті тогочасного села.

  В оповіданні “Два сини” Марко Вовчок правдиво змалювала солдатчину, що була важкою карою для селянства. Мати-вдова двох синів Андрійка та Василя. Коли сини дійшли віку, їх забрали в солдати. Андрій десь загинув, а Василь, з підірваним солдатчиною здоров’ям, повернувся до матері.

. помирати. Після смерті Василя стара мати доживає віку в самотині. “Живу. . . дивлюсь, як хата валиться. Чую, що й сама пилом припадаю, - якось дурнішаю, якось туманію, наче жива в землю входжу”. В цих словах дано узагальнену картину того, яким важким лихоліттям для народу була кріпосницька система і до яких страшних наслідків вона привела селянство.

  Показові життя наймитства і жорстокої експлуатації його куркулями Марко Вовчок приділила головну увагу в казці “Дев’ять братів і десята сестриця Галя”. Казковий, романтичний план тут має суто-літературний характер. Основою твору є сувора правда про злиденне життя селянської родини в переформений період. Один по одному підростають вдовині сини, один по одному, ледве ставши на ноги, вони йдуть у найми, зазнаючи жорстокого поневіряння в глитаїв-хазяїв – хлібороба, кравця, баштанника. Хоч як тяжко вони працюють, але вибитися із злиднів не можуть.

  Салтиков-Щедрін, позитивно оцінюючи цю казку, правильно відзначив, що центр ваги її лежить у показі неможливості селянської родини “природним шляхом вибитися” із злиднів. “Прагнення примиритися з життям, піти на згоду з ним, - писав Салтиков-Щедрін, - зобразив актор досить живо, але, зрозуміло, що всі ці несміливі спроби не мають жодного успіху, бо життя охоче визнає тільки того, хто з’являється з правом панувати над ним, а зовсім не того, хто шукає способу примоститися до нього без жодного права. Очевидно, цей останній є не що інше, як огидний брехун і неблагонадійний підлабузник. Автор дуже добре розумію це і тому, показавши героям своїм всю ницість таких облудних засобів, приводить

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні