Словотвiр, морфологія праслов'янської мови

середнього роду, в болгарській мові облак – чоловічого;

тополя – в українській, білоруській, польській, болгарській, сербохорватській мовах жіночого роду, тополь у російській, словацькій, словенській – чоловічого роду;

слово вечер - в болгарській мові жіночого роду, в українській, сербохорватській, чеській, польській – чоловічого роду.

Категорія числа. Уже у праслов’янській мові занепадала двоїна (на сьогодні збереглася у серболужицькій та словенській мовах). Як архаїчна збереглася в родовому, давальному, місцевому, орудному відмінках назв парних предметів, наприклад: плечима, очима, дверима.

Спільним для слов’янських мов є те, що на сьогодні зберігається розрізнення іменників за твердою та м’якою групами.

Прикметник. Прикметники у праслов’янській мові мали три роди. У більшості слов’янських мов і тепер наявна спiльнiсть у вiдмiнюваннi iмен та прикметників, крiм болгарської та македонської мов, якi протягом свого iсторичного розвитку втратили вiдмiнювання iменникiв.

Таблиця. Приклад відмінювання

Відмінки українська мова російська мова білоруська мова

Відмінки

Українська

Російська

Білоруська

Н. В.

Р. В

Д. В

З. В.

О. В

М. В.

 

зелене поле

зеленого поля

зеленому полю

зелене поле

зеленим полем

на зеленому полі

зеленое поле

зеленого поля

зеленому полю

зеленое поле

зеленым полем

о зеленом поле

зяленае поле

зяленаого поля

зеленаму полю

зяленае поле

зяленым полем

аб зяленым полі

 

У праслов’янській мові існували повна або членна форма прикметників (novъ+ j), пізніше відбулося стягнення форми (Dobraja - dobra)

Ступені порівняння прикметників існували ще з часу індоєвропейської мови: noveje - novejesa, для утворення найвищого ступеня в основному додавалась частка най, у сучасних болгарській, македонській - пo.

Числівник. Імена, що позначали числа, стосувалися різних іменних основ. В усіх слов‘янських мовах ця частина мови сформувалась пізніше.

Дієслово. Істотні зміни пережила праслов’янська мова в дієслівній системі. Були відомі два типи основ: основа теперішнього часу і основа інфінітива (*bьrati – *bero). Крім того, основа теперішнього часу розпадалась на 5 класів: четверо - тематичні і п'ятий - нетематичний.

Дієслівні часи найбільшу стійкість виявляють у формах теперішнього часу:

Особи укр. біл. болг. серб. польськ чеська

1 особа несу нясу неса несем niose nesu 

2 особа несеш нясеш несеш несеш niosiesz neses 

3 особа несе нясе несе несе niosie niosie

Дієслівний вид у праслов’янській мові розвинутий недостатньо, найбільший розвиток отримали часи. Використовувались декілька минулих часів: імперфект, плюсквамперфект, перфект, з допомогою яких виражались різні відтінки значень минулого часу.

Займенник. У слов’янських мовах збереглася переважна частина відмінкових форм займенників. Займенники поділялися на дві групи: іменникового (*eg, *tu, *sue) і прикметникового (*tno, *to, *kwo) походження. Для них було характерне явище суплетивізму (mъne, mъnojy), три числа, категорія відмінка. Енклітичні форми мі, si,

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні