Соціальна філософія Томаса Гоббса

позбутися цього жаху й постійної загрози самознищення, люди приходять до «громадянського стану», уклавши «суспільний договір» не задля якихось вищих цілей або ідеалів, а для власної вигоди. Суспільний договір означає утворення державної влади. Головною ознакою громадянського стану, за Гоббсом, є наявність міцної централізованої влади. Звідси стають зрозумілими його політичні симпатії.

Гоббс не відрізняє громадянського суспільства від держави, що виникає через відчуження людських прав і передання їх провідникові держави. Виникнення держави Т. Гоббс змальовує як цілком свідому, розумну акцію. Суть її полягає в тому, що люди передають свою владу якійсь одній особі або урядові. Так виникає величний Левіафан, або смертний Бог, якому ми зобов'язані миром і захистом. Сила держави, її свобода й повноваження цілком залежать від сили, свободи й повноважень, які окремі громадяни надали їй унаслідок суспільної угоди. Проте, уклавши договір, народ уже не може його скасувати. Він перестає бути сувереном; усю повноту суверенних прав здобуває державний правитель, стаючи єдиним носієм державної волі. Йому належить уся повнота як законодавчої, так і виконавчої влади. Поділ влади, на думку Гоббса, неодмінно веде до громадянської війни. Тому найприйнятнішою формою державного правління для нього є монархія.

Державу Гоббс визначає як штучно створене тіло. Аналізуючи її будову, він удається до аналогії з людиною. Держава — це великий організм, у якому суверен — душа, чиновництво — нерви й суглоби, таємні агенти — очі, виконавчі органи — суглоби й судини. Але живий організм у Гоббса ототожнюється з механізмом, тож ідеться не стільки про соціальну органіку, скільки про соціальну механіку. Головним чинником державного ладу Гоббс уважає силу

Він виправдовує насильство правителя над природними пориваннями своїх підлеглих, розцінюючи їхнє рабське становище як цілком нормальне для держави. Вона панує над громадянином. Вона — єдине мірило законності й моралі. Т. Гоббс негативно ставиться до ідей моральної автономії людини, вбачаючи в ній найбільшу небезпеку для існування державної влади. «Хвороба держави, — пише він, — виникає через отруту бунтівних доктрин, одною з яких є те, що кожна приватна особа може бути суддею у добрих чи злих учинках» [5, 205с. ]. Гоббсова держава поглинає всі права своїх громадян. Вона стає цілком незалежною від них. Перейшовши через суспільний договір до громадянського стану, люди опиняються в цілковитій залежності від державної влади. Вони змушені підкорятися їй, сама ж влада не пов'язана ніякими громадянськими законами. Політичну владу Гоббс узагалі ставив вище за будь-які закони.

Тип держави, обстоюваний англійським філософом, є своєрідним антиподом того, що пізніше буде назване правовою державою. Т. Гоббс вимагає заборони всіх політичних партій, уважає за потрібне запровадити цензуру й надати державі право конфісковувати власність громадян. Він виступає проти всіх так званих буржуазно-демократичних конституційних вимог (свободи сумління, недоторканності приватної власності, конституційного обмеження держави, відокремлення від неї церкви, народного суверенітету), вважаючи їх згубними для держави.

Концепція держави в Гоббса загалом антидемократична, хоча сам він не надавав особливої ваги відмінностям між різними формами державного правління — демократичною, аристократичною чи монархічною. Він припускав, що формою державної влади може бути й республіка, важливо лише, аби республіканський уряд діяв рішуче й злагоджено, як одна особа.

Попри те, що Т.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12