Соціальна філософія Томаса Гоббса
Гоббс не відрізняє громадянського суспільства від держави, що виникає через відчуження людських прав і передання їх провідникові держави. Виникнення держави Т. Гоббс змальовує як цілком свідому, розумну акцію. Суть її полягає в тому, що люди передають свою владу якійсь одній особі або урядові. Так виникає величний Левіафан, або смертний Бог, якому ми зобов'язані миром і захистом. Сила держави, її свобода й повноваження цілком залежать від сили, свободи й повноважень, які окремі громадяни надали їй унаслідок суспільної угоди. Проте, уклавши договір, народ уже не може його скасувати. Він перестає бути сувереном; усю повноту суверенних прав здобуває державний правитель, стаючи єдиним носієм державної волі. Йому належить уся повнота як законодавчої, так і виконавчої влади. Поділ влади, на думку Гоббса, неодмінно веде до громадянської війни. Тому найприйнятнішою формою державного правління для нього є монархія.
Державу Гоббс визначає як штучно створене тіло. Аналізуючи її будову, він удається до аналогії з людиною. Держава — це великий організм, у якому суверен — душа, чиновництво — нерви й суглоби, таємні агенти — очі, виконавчі органи — суглоби й судини. Але живий організм у Гоббса ототожнюється з механізмом, тож ідеться не стільки про соціальну органіку, скільки про соціальну механіку. Головним чинником державного ладу Гоббс уважає силу
Тип держави, обстоюваний англійським філософом, є своєрідним антиподом того, що пізніше буде назване правовою державою. Т. Гоббс вимагає заборони всіх політичних партій, уважає за потрібне запровадити цензуру й надати державі право конфісковувати власність громадян. Він виступає проти всіх так званих буржуазно-демократичних конституційних вимог (свободи сумління, недоторканності приватної власності, конституційного обмеження держави, відокремлення від неї церкви, народного суверенітету), вважаючи їх згубними для держави.
Концепція держави в Гоббса загалом антидемократична, хоча сам він не надавав особливої ваги відмінностям між різними формами державного правління — демократичною, аристократичною чи монархічною. Він припускав, що формою державної влади може бути й республіка, важливо лише, аби республіканський уряд діяв рішуче й злагоджено, як одна особа.
Попри те, що Т.