Соціальна мобільність маргінальних верств у сучасній Україні

В процесі трансформації суспільства в Україні виникло значне майнове розшарування населення. Якщо у 1990 році середній прибуток 10% найзаможніших громадян України в 4 рази перевищував відповідний показник 10% найбідніших, то в 1999 році – у 12 разів.

Найбільш помітні зміни відбулися в положенні тих, хто належав до середнього класу. Цей статус зберегла лише частина, а більшість значно знизила рівень свого життя. Все це призвело до того, що маргіналізація перетворилася в одну з гострих соціальних проблем.

При “класичному” підході до маргіналізації її головною ознакою визнається розрив соціальних зв’язків в широкому розумінні цього слова. Послідовно руйнуються спочатку економічні, потім соціальні і нарешті духовні зв’язки. Наслідки розриву цих зв’язків для особистості схематично можна зобразити так: 

Наведена схема має принципове значення при розгляді проблем маргіналізації. У випадку, коли починає відбуватися включення маргіналів у нові соціальні спільноти, відносини відновлюються у тій же послідовності, що й рвуться. Але при цьому слід мати на увазі ось що: саме така послідовність відновлення відносин не означає, що один тип відносин відновлюється, а інші чекають своєї черги. Відновлюються всі відносини, але відродження соціальних і особливо духовних зв’язків вимагає значно більшого часу. Для соціальної політики це означає, що, долаючи економічні передумови маргіналізації, не можна і навіть небезпечно нехтувати соціальними і духовними проблемами, тим більше, що від них значною мірою залежить включення особистості в нову систему діяльності

Для характеристики соціальної мобільності маргінальних верств для нас важливим є положення Питиріма Сорокіна про те, що соціальна мобільність розглядається у нерозривній єдності з соціальною стратифікацією, під якою розуміється диференціація (або розшарування) за певною соціальною ознакою якоїсь сукуп ності людей на класи (страти), що знаходить свій вираз в існуванні вищих і нижчих верств цієї сукупності. Якщо маргіналів емпірично можна фіксувати, визнаючи їх поведінку, то для нас визначальним є висновок П. Сорокіна про вплив на соціальні дії соціальних статусів, владних повноважень прав і привілеїв, відповідальності і обов’язків, наявності чи відсутності соціальних цінностей [3, с. 302].

Вертикальна мобільність може мати як висхідну, так і низхідну спрямованість, але і в тому, і другому випадках його механізмом в стратифікованому суспільстві є наявність специфічних “сит”, тобто механізмів соціального тестування, відбору та розподілу індивідів по соціальним стратам. Цей механізм діє відносно представників як вищих, так і нижчих страт. Але, з точки зору нормального функціонування суспільства і запобігання соціальних напружень, специфічне місце займають переміщення догори. Тут соціальне тестування має особливе значення. Наприклад, щоб поступити у військово-морську академію США, тобто щоб мати право отримати звання полковника і вище, необхідні рекомендації не тільки вищого командування, але й одного з сенаторів штату, в якому проживає кандидат в слухачі академії або його батьки. Тут ми бачимо як професійне, так і соціально-політичне тестування.

Переміщення між стратами здійснюється за допомогою своєрідних соціальних “ліфтів”. Такими традиційними “ліфтами” вертикальної мобільності в сучасному суспільстві є школа, особливо вища, сім’я, армія, різноманітні професійні, економічні, політичні організації та об’єднання. В Україні для представників малозабезпечених верств, навіть для тих, хто має високий рівень освіти, професійної підготовки і соціальної

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні