Соціальне страхування та його місце в соціальному захисті

14 січня 1998 року Президент України підписав прийняті Верховною Радою Укра­їни Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Цей надзвичайно важливий для України нормативний акт, потребує окремого, де­тально виваженого вивчення і дослідження, оскільки містить багато важливих кардинальних положень. Однак нас, в даному випадку, цікавить соціальне страхування, як поняття взагалі: історія його виникнення, розвиток, сфера за­стосування.

Вивчаючи суспільні явища, необхідно, не забувати основного історичного зв'язку, дивитися на кожне питання з позицій міркування, як зазначене істо­ричне явище виникло, які головні етапи в своєму розвитку це явище проходи­ло, і в цьому аспекті дивитися, чим воно стало тепер. Отже, почнемо з історії.

Витоки соціального страхування знаходимо в середньовіччі, коли гірники Німеччини засновували спільні каси для підтримки потерпілих від нещасних випадків, нужденних членів. Але лише наприкінці XIX століття було створе­не широке соціальне страхування. Поштовхом для цього став швидкий індус­тріальний розвиток, внаслідок якого з'являлося все більше промислових ро­бітників. Останні були в усіх відношеннях беззахисними, їх незначна заробіт­на плата не дозволяла створювати заощадження і в разі захворювання або не­щасного випадку вони залишалися без нічого. Це соціальне питання хвилю­вало німецьку внутрішню політику. Тогочасний рейхсканцлер Отто фон Бісмарк заклав основу прогресивного соціального законодавства. Правда, це ста­лося скоріше із політичних міркувань, щоб «зв'язати руки» робітничому ру­хові, який набирав все більшої сили

. Та, оглядаючись назад, слід зазначити, що завдяки цьому законодавству були закладені підвалини сучасного, зразко­вого соціального страхування також і для інших індустріальних країн.

У перші ж дні після буржуазно-демократичної революції 1917 року деякі із лікарняних кас висували вимогу про звільнення робітників від сплати страхо­вих внесків.

У березні 1917 року відбулася перша петроградська страхова конференція, яка виробила програму основних вимог. Конференція приєдналася до ленін­ської страхової програми. Таким чином, вибір було зроблено. Уже 27 жовтня гі 1917 року рішенням II Всеросійського з'їзду Рад створюється спеціальний дер­жавний орган – народний комісаріат праці, що був покликаний здійснювати більшовицьку програму в галузі охорони праці і соціального страхування.

В 1928 році вперше вводяться пенсії за віком як особливий вид забезпечення по соціальному страхуванню. Спочатку такі пенсії були введені тільки для працівників-текстильників. У 1929 році забезпечення цими пенсіями розпов­сюдилося на робітників гірничої, металургійної промисловості, залізничного та водного транспорту.

У 1948 році на адміністрацію підприємств (установ) було покладено визна­чення стажу безперервної роботи при призначенні допомог по державному соціальному страхуванню, а також перевірку правильності призначення, об­числення і виплати допомог.

У 1953 році соціальне страхування було розповсюджено на всіх постійних, сезонних і тимчасових робітників машинно-тракторних і спеціалізованих станцій

14 липня 1956 року Верховною Радою СРСР було прийнято Закон про дер­жавні пенси Закон значно розширив коло осіб, що мали праве на пенсію і підвищив рівень пенсійного забезпечення.

У 1960 році внесено зміни в забезпечення пенсіями за вислугу років твор­чим працівникам академічних театрів і музичних колективів

9 квітня 1968 року Рада Міністрів СРСР своєю постановою встановила но­вий порядок планування коштів соціального

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні