Соціальний захист неповнолітніх. Державні структури, що здійснюють соціальний захист неповнолітніх

План 

1. Комітет у справах неповнолітніх. Служби у справах неповнолітніх.  

2. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх (КМСН) 

3. Суди.  

4. Приймальники-розподільники.  

5. Медико-реабілітаційні центри.  

6. Притулки для неповнолітніх.  

7. Направлення неповнолітніх до спеціальних навчально-виховних установ соціальної реабілітації.  

Використана література.  


Реформи, які проводились в Україні, насамперед позначилися на неповнолітніх, яких в нашій державі понад 12 млн

, на їх відношення до навчання і праці, до суспільства в цілому, на захисті їх прав і інтересів в навчально-виховних закладах, підприємствах, установах і організаціях. Тому у прийнятій в 1996р. Конституції України в повному обсязі відображені гарантії щодо прав неповнолітніх. У статті 51 основного закону зазначено: “сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою”.

 24 січня 1995р. Верховною Радою прийнято Закон “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, який вирішив питання соціального захисту неповністю, їх нормального фізичного, розумового і духовного розвитку, здорового в соціальному відношенні. Цей закон стосується усіх від 0 до 18 років.

 Згідно закону “Про органи і служби. . . ”соціальним захистом неповнолітніх, окрім ЦСС та ВССМ, займаються: 

1. Комітет у справах неповнолітніх. Служби у справах неповнолітніх.

 Служби у справах неповнолітніх діють при держадміністраціях і підпорядковуються службам вищого рангу.

 Головними завданнями служби є: — розроблення і здійснення самостійно або разом з іншими державними органами заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, контроль за виконанням прийнятих рішень; — координація зусиль органів державної влади, організація незалежності від форм власності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх та організація роботи щодо запобігання бездоглядності і правопорушень; — здійснення контролю за умовами утримання і виховання для неповнолітніх у спеціальних установах, організацією виховної та профілактичної роботи в навчально-виховних закладах, позашкільних закладах, за місцем проживання; — здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю неповнолітніх; — ведення статистики щодо неповнолітніх; — надання усім потребуючим методичної та практичної допомоги, консультацій з питань соціального захисту та правопорушникам серед неповнолітніх.

 Служби у справах неповнолітніх мають право: 1) приймати рішення з питань, віднесених до компетенції служби, які є обов’язковими для виконання органами державної влади, місцевого самоврядування, державними громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) звертатися із проханнями або заявами у випадку порушення прав неповнолітніх, державної влади, місцевого самоврядування, керівників структур усіх форм власності та навчання у виховних закладах; 3) перевіряти стан виховної роботи у навчально-виховних закладах різного типу власності, позашкільних установах, виховних закладах за місцем проживання, на підприємствах і установах, де працюють неповнолітні; 4) перевіряти стан утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх; 5) порушувати перед відповідними органами клопотання щодо застосування передбачених законодавством санкцій до суб’єктів підприємської діяльності, засобів масової інформації, які порушують права дитини, пропагуючи насильством жорстокість та сексуальну розпусту; 6) ставити перед відповідними органами питання про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у випадку невиконання ними рішень, прийнятих комітетом, або службами у справах неповнолітніх; 7) право визначати

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні