Соціальний захист осіб з девіантною поведінкою

Соціальний захист осіб з девіантною поведінкою

 Девіантною називають нестандартну поведінку, яка містить такі відхилення від норми, що приносять шкоду суспільству або окремо взятій особі. Девіантна поведінка поділяється на 2 групи:

 — аморальна (поведінка, яка суперечить загальноприйнятим нормам моралі);

 — протиправна або злочинна (поведінка, яка порушує права, або поведінка, за яку особа повинна нести кримінальну відповідальність).

 За походженням розрізняють 2 види девіації:

 — поведінка, що відділяється від норм психічного здоров’я, тобто спричинена наявною у людини видимою чи прихованою психопатією. Сюди відносяться психічно хворі люди (шистеніки, шизоїди та ін. );

 — поведінка, яка відхилена від морально-етичних норм життя і проявляється в осіб з найрізноманітнішою соціальною патологією (в алкоголіків, наркоманів, злодіїв, вбивць і т. д. ). В основі такої поведінки перебуває:

1. Соціальна нерівність (низький економічний рівень життя, поділ суспільства на багатих і бідних, масове безробіття, інфляція, корупція і зростання внаслідок цього чисельності соціальних протиріч).

2. Низький морально-етичний рівень суспільства, бездуховність або відчуженість особистості (морально-етична деградація найчастіше стає причиною алкоголізму, наркотизації, суїциду та вибухів насильства).

3

Несприятливі умови навколишнього середовища (неблагополучні сім’ї, несприятливе оточення). В такому середовищі існують свої уявлення про норми поведінки.

 Розрізняють наступні прояви девіантної поведінки:

 — наркоманія — це захворювання, яке проявляється у фізичній або психічній залежності від наркотичних речовин, постійному потягу до них, що поступово приводить до психічних і фізичних навантажень організму;

 — токсикоманія — це захворювання, викликане використанням токсичних речовин (таблеток-транквілізаторів, кофеїну, вдиханням ароматичних речовин побутової хімії). В стані ейфорії в ході використання цих речовин в особи виникають галюцинації. Небезпека полягає у швидкому звиканні та незворотних процесах, що відбуваються в головному мозку;

 — алкоголізм (патологічний потяг до спиртного з наступною деградацією особистості);

 — пияцтво (надмірне вживання алкоголю, яке поряд із загрозою для здоров’я, порушує соціальну адаптацію людини, на кінцевому етапі може перерости у хворобу — алкоголізм.

4. Проституція: а) за родом занять — задоволення сексуальних потреб клієнтів; б) за характером занять — систематичні статеві стосунки з різними особами без почуття потягу, що спрямоване за задоволення соціальних потреб цих осіб в будь-якій формі; в) за мотивом занять:

 — за наперед узгоджену винагороду у формі матеріальних цінностей або грошей;

 — явище пов’язане із гіперсексуальністю жінки.

 Суспільна небезпека проституції полягає у:

 — соціальному паразитизмі, що полягає в ухиленні від суспільно-корисної праці;

 — розповсюдженні венеричних захворювань і СНІДу;

 — високі ймовірності народження дітей з вадами;

 — відбувається моральна деградація особистості.

 Ліквідація проституції — справа неможлива, оскільки сексуальні потреби — це основні з потреб людського організму. Особливо небезпечною є дитяча проституція.

5. Суїцид — це свідоме позбавлення себе життя або спроба до самогубства. До суїцидальної поведінки відносять: алкоголізм, наркоманію, токсикоманію, проституцію, участь в бійках та війнах, керування транспортом в нетверезому

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні