Соціологія праці

План 

Вступ  

  1. Соціологія праці: об’єкт, предмет і функції
  2. Особистість у соціально-трудових процесах
  3. Мотивація трудової поведінки

Висновок

Література


Праця – основна умова життя людини і функціонування суспільства. Праця є, насамперед, процес, що відбувається між людиною і природою, процес, де людина власною діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою і природою. Речовині природи людина сама протистоїть як сила природи. Завдяки праці людина напала на слід свого природного розвитку, виділилася з світу тварин і стала думаючою, розумною істотою, тобто справді людиною. Звичайно праця створила людину. Праця створила людину і людське суспільство, виступає однією з перших передумов життя і розвитку людини, оскільки сама є специфічним процесом, що можливий лише у суспільній діяльності, у спілкуванні людей між собою. Праця завжди виступає у формі колективної діяльності. У виробництві люди вступають у взаємини не тільки з природою, адже люди не можуть виробляти не об’єднуючись для досягнення спільної мети для взаємного обміну діяльністю. Для того щоб виробляти, створювати матеріальні блага люди вступають у певні стосунки, але тільки в межах суспільних зв’язків ці стосунки, як і їх ставлення до природи виступають у формі виробництва.

 Саме соціалізація особи розкриває власне суспільну природу людини: не тільки пряме безпосереднє спілкування між людьми, а й спілкування через знаряддя праці, через опосередкування трудовою діяльністю. Засвоєння знань і раціональних прийомів діяльності, втілених у знаряддях праці, стає вихідним моментом при залученні особи до трудового життя

І не тільки через власний досвід, а й через знання особистість починає сприймати навколишній світ, відкриваючи в ньому нові властивості й відносини. Праця за своєю суттю є засобом буття, через посередництво якого формується й розвивається людина.

Соціологія праці: об’єкт, предмет і функції

 Соціологія праці – це галузь соціології, яка вивчає соціальні групи та індивідів, що включені до процесу праці, а також їхні професійні та соціальні ролі й статуси, умови й форми їхньої трудової діяльності. Як видно, сама назва навчальної дисципліни і галузі знань „соціологія праці” орієнтує на дослідження людської праці. Справді, це так. Однак людську працю вивчають і інші науки, як гуманітарні ( філософські, економічні, правові і психофізіологічні ), так і технічні ( ергономіка – наука про пристосування праці та її умов до потреб людини; ергологія – наука, яка розглядає працю з позицій підвищення її продуктивності; праксеологія – теорія про найбільш ефективні дії і рухи працівника в трудовій діяльності; наукова організація праці – наука про те, як найбільш раціонально організувати процес праці ). Як бачимо, кожна з наук вивчає загальний об’єкт – працю, але зі своїх позицій, під притаманним саме цій науці кутом зору. Інакше кажучи, кожна наука має свій предмет дослідження, свій підхід.

 Для соціології праці – це соціологічний підхід, за якого предметом дослідження є ті соціальні відносини, які складаються з приводу праці, тобто соціально-трудові відносини. Як і сама праця, соціально-трудові відносини вельми багатогранні. Їх можна класифікувати:

  1. за змістом діяльності (виробничо-функціональні, професійно- кваліфікаційні, соціально-психологічні, громадсько-організаційні );
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні