Софісти

Етичні погляди софістів відрізнялися, зокрема, релятивізмом, що доходить до цинізму. Проте вони відображають соціальну реальність свого часу. Ніщо не може краще характеризувати грецьке рабовласницьке суспільство кінця Пелопоннесської війни, ніж твердження Фразімаха, що «справедливе—цто не що інше, як вигода (користь) найсильнішого», або теза про те, що добре і зло суть релятивні поняття і, що для одного є добром, для іншого може бути (і часто так буває) злом. Про те, що подібні думки торкалися самої суті рабовласницького суспільства, свідчить і роздратована реакція Аристотеля, який на адресу софістів, що виражають найбільш відверто суть тодішнього суспільства, говорить: «Їм здається дивним, що переможений повинен бути рабом і підкорятися тому, хто отримав над ним перемогу...»

Софісти, проте, учили не тільки риториці і філософії. Вони займалися математикою (наприклад, Антифонт або Протагор), поезією, музикою, астрономією і т.д. Вельми знаменно, що, спираючись на своє переконання про важливість мови, вони сприяли формуванню тодішнього мовознавства. Протагор, наприклад, першим почав визначати рід імен іменників, розділив мову на чотири вигляд: прохання, питання, відповідь і розпорядження... і назвав їх корінням мови.  Продік був відомий своїми міркуваннями про синоніми.

Певна демократична орієнтація найвидніших представників софістики викликала вельми різкий виступ проти них ряду мислителів, що стоять на стороні аристократії. Цю  позицію зайняв і один з найвидатніших філософів не тільки того часу, але і античності взагалі - Сократ.

1 2 3

Схожі роботи