Сполучник - службова частина мови

руках, ніж журавель у небі; Той в бороні, а той в стороні (Нар. тв. ).

Повторювані сполучники вживаються при кожному однорідному члені або перед кожною частиною складного речення. Як повторювані можуть використовуватися такі сполучники: і. . . і, ні. . . ні, ані. . . ані, то. . . то, або. . . або, чи. . . чи, чи то. . . чи то, не то. . . не то. Наприклад: Відтоді для мене уже не існувало ані  цих могутніх дерев, ані  лісу,  ані поля, ані всього того, без чого немає ані землі, сині небесної, ані самого життя (Зб. ); Чи то праця задавила молодую силу, чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Шевч. ).

Парні сполучники складаються з двох частин, кожна з яких розподіляється між членами речення чи його частинами, виражаючи парний взаємозв’язок. Найуживаніші парні сполучники такі, як: хоч - але, як - так, не стільки - скільки, не тільки – а й, не тільки – але й, якщо – то, чим – тим. Наприклад: Чим більше грошей має, тим більше плаче (Нар. тв. ).

 

4. Сполучники сурядності і підрядності

Сполучники виражають два типи синтаксичних зв’язків – сурядний і підрядний, залежно від чого поділяються на сурядні та підрядні. Сурядним зв’язком поєднуються однорідні, граматично рівноправні, незалежні одне від одного прості речення у складносурядному або однорідні члени. Підрядний зв’язок у складнопідрядному реченні вказує на залежність підрядної частини від головної.

На думку М. В. Леонової, за допомогою сполучників “диференціюється характер незалежних і залежних відношень, визначається конкретна участь кожного з компонентів у формуванні семантики повідомлення”. 1 Ті сполучники, що служать для поєднання граматично незалежних компонентів,  називаються сурядними, а ті, що поєднують граматично залежні синтаксичні структури, є підрядними.

Сполучники сурядності виражають різні типи семантико-синтаксичних відношень такі, як єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні та деякі ін

і відповідно поділяються на групи:

1. Єднальні:   і (й), та (у значенні і), а (в значенні і), ні. . . ні, ані. . . ані. Зауважимо, що сам  термін “єднальні” є умовним, бо, як правило, кожний сполучник з’єднує. Сполучники і, й, та, а  вживаються і як одиничні, і як повторювані; сполучники ні. . . ні, ані-ані – тільки як повторювані. Наприклад: Чужих два слова в пісні буде – і пісня вся тоді чужа (Павл. ); І стелиться, й хилиться, й вихриться, й в’ється, І в груддя збивається, й груднем зоветься (Перв. );  Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна (Л. Укр. ).

2. Протиставні:  а, але, та (у значенні але), проте,  зате, однак. За допомогою цих сполучників виражаються відношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними додатковими відтінками (невідповідності, обмеження, компенсації та ін. ). Наприклад: Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла (Кост. ); Говорив небагато, зате кожна фраза його була наче карбована, кожен дотик найвищого гатунку (Гол. ).

3. Розділові:  або, чи, або. . . або, чи. . . чи, то. . . то, не то. . . не то, чи то. . . чи то.  Ці сполучники частіше вживаються як повторювані. Речення з ними передають значення несумісності, взаємовиключення, чергування тощо. Наприклад: Тільки Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води (Фр. );  Часом качка в повітрі дзвенить чи кажан

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні