Сполучник - службова частина мови

сполученні з іменником) у називному відмінку виконують роль підмета у підрядній частині: Ви лише промовте єдине слово, Яке у серці бродить, як вино (Гал. ); Той нехай собі плаче, хто іскру лишив на шляху необачний, хто човен непевній воді доручив. . . (Л. Укр. ). У непрямих відмінках відносні займенники виступають додатками: А, може, Ви лише міраж, Який я встигла покохати (Гал. ); Живе поезія у мові, Якої  мати вчила нас. . . (Рил. ); Все, чим образили поета, акумулюється в слова (Кост. ).

Прислівники, виконуючи роль сполучного засобу, зберігають синтаксичну функцію обставини: І ви прийшли, коли я  вже й не ждала, Лиш вуглик тлів у попелі душі (Гал. ); Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори (Мал. ).

Крім того, сполучні слова, на відміну від сполучників, здебільшого співвідносяться з якими-небудь корелятами у головному реченні, деколи вони можуть замінюватися іншими (синонімічними) сполучними словами, часто вимовляються з логічним наголосом, нерідко підрядну частину з ними можна перетворити на питальне речення. Наприклад: Мого життя не вистачить мені для діл, що їх у задумах лелію (Павл. ) (сполучне слово що  співвідноситься з іменником діл, виступає додатком, його можна замінити сполучними словами які, котрі) або Хто бідному дає, той вдесятеро придбає (Нар. тв

) (сполучне слово хто несе на собі логічний наголос, підрядну частину можна трансформувати у питальне речення Хто бідному дає?).

Проте однозначно визначити, де сполучне слово, а де підрядний сполучник, інколи буває важко, особливо у тих випадках, коли останні є похідними від окремих займенників чи прислівників. Це стосується насамперед таких слів, як що, як, коли  та деяких інших.

Слушні зауваження з приводу того, як розрізнити синонімічні сполучні слова і сполучники, робить І. І. Слинько.   Так, на думку вченого, сполучне слово що переважає у складнопідрядних означальних реченнях, наприклад: Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здається краще найсолодшого медяника (Мирн. ),  тоді як для складнопідрядних з’ясувальних, навпаки, більш характерним є сполучник що:  Ми не боїмося, що нагадування про тяжкі дні для нашої Батьківщини затьмарить безхмарну радість наших дітей (Сух). Подібно тлумачиться і вживання слів коли, як :  у складнопідрядних означальних реченнях – це сполучні слова, у реченнях інших типів – здебільшого сполучники. Крім того,  рекомендується звертати увагу, чи виконують зазначені одиниці анафоричну функцію, якщо так, то вони є  сполучними словами: Дзвени, моя пісне, хай серце тобою стискається солодко так, як у  грізну годину останнього бою. . . (Сос. ).

6. Багатозначність і синоніміка сполучників

Традиційно однозначними вважаються сполучники, що виражають якийсь один тип семантико-синтаксичних відношень. Такими, як правило, є більшість простих (невивідних) сполучників та деякі інші, наприклад: бо, оскільки, хай, доки, поки, зате, проте, дарма що.  Наприклад: Поки живе надія в хаті, Нехай живе, не виганяй (Шевч. ).

Багатозначність сполучників полягає у здатності одного й того ж слова виражати декілька семантико-синтаксичних відношень. Прикладами таких сполучників є як (може виражати порівняльне значення, умови, часове, способу дії, з’ясувальне) або сполучник коли (служить для вираження умовних, часових, означальних відношень) та інші. Наприклад: Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха; Коли вам страшно – геть ідіть з дороги!; Коли я

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні