Сполучник - службова частина мови

смуток свій на струни клала, З’являлась ціла зграя красних мрій. . . (Л. Укр. ).

Деякі вчені однозначність вбачають у здатності сполучників виконувати лише функцію сполучення (бо, якщо, якби, аби), тоді як до багатозначних зараховують такі слова в сполучниковій функції, які можуть виступати то як сполучник, то як сполучне слово, то як повнозначне слово (що, як, коли, чим). Наприклад: Не хватайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Нар. тв. ) (бо – однозначний сполучник); Не знаю я, що буде після нас. . . (Кост. ), Як добре те, що смерті не боюсь я. . . (Стус);  Що чуєш ти в снігів таємній мові? (Павл. ); Ми працю любимо, що в творчість перейшла. . . (Рил. ) (що у наведених реченнях  – багатозначне слово)

Синоніміка сполучників полягає в тому, що різні за звучанням сполучні засоби (сполучники і сполучні слова) можуть виражати одні і ті ж семантико-синтаксичні відношення. Наприклад, утворюють синонімічний ряд сполучники бо, оскільки, тому що, через те що, виражаючи значення причиновості; синонімічними також є сполучники а, але, проте, зате, однак зі значенням протиставності; багаті синонімічними барвами порівняльні сполучники: ніби, наче, неначе, мов, мовби, мовбито. Як синонімічні можна розглядати й інші групи сполучників. Наприклад: Не женися на багатій, бо вижене з хати (Шевч. ); Шевченко – поет народний, тому що він плоть од плоті, кість од кості свого народу (Рил. ): Від того, що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце і дощова вода нікуди не стікала, тут завсігди було вогко (Мирн. ).

Можливість заміни одного сполучника іншим є одним із шляхів удосконалення форми вислову, передачі тонких нюансів думки.

7. Правопис сполучників

Сполучники пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться складні сполучники, утворені поєднанням різних слів із частками (частіше ж, же, б, би, то) або прийменниками (здебільшого про, за, при): адже, таж, тож, теж, також, аніж, якщо, якби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, мовбито, немовбито, нібито, начебто, тобто, проте, зате, причому, притому. Наприклад: З тобою я, неначе перший раз, Читаю по складах буквар кохання (Гал. ); Якщо на вістрі крихта бруду – всю зброю пожере іржа (Павл. ).

Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, причому, притому, таж, тож, теж треба відрізняти від однозвучних поєднань повнозначних слів (займенників або прислівників) з частками, прийменниками тощо: за те, про те, що б, як би, як що, при чому, при тому, та ж, то ж, те ж. Сполучники не є членами речення і не відповідають ні на які питання, тоді як повнозначні слова в однозвучних сполученнях виступають членами речення і до них можна поставити питання: Хоч з перцем, зате з добрим серцем; Ворон висміює свиню за те, що чорна (Нар. тв. ); Щоб ми щасливими були – Ти розпали багаття, розпали (Гал. ); О, що б я не робив, любов моя вмиратиме зі мною (Павл. ).

Сполучники в реченнях, на відміну від однозвучних сполучень слів, можна також замінювати іншими (синонімічними) сполучниками. Так, сполучники зате, проте можуть бути замінені одним із протиставних сполучників а, але однак;  а сполучники якби, щоб – словами коли б, аби. Наприклад: Бійці замовкли,

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні