Сприймання мовлення
План
- Осмисленість сприймання мовлення. Сприйняття букв та слів.
- Сприйняття речень.
- Співвідношення мовлення з дійсністю.
- Механізм еквівалентних замін.
- Механізм вірогідного прогнозування.
- Сприймання і розуміння мовлення.
- Значення і смисл.
- Модель сприймання мовлення Ч. Осгуда.
1.
Сприймання мовлення (слухання) – це процес осмислення значень, декодування смислу мовних висловів, що досить часто буває неусвідомленим.
Здатність розуміти мовлення іншого не є вродженим, воно розвивається помірі нашого освоєння світу і оволодіння граматикою.
На всіх рівнях сприймання мовлення, реципієнт прагне приписати певний смисл мовленнєвим структурам, які сприймає.
Встановлено, що знайомі слова, сприймаються як цілісні елементи, а не по буквено. Навіть, якщо знайоме слово містить помилку, досить часто це залишається непоміченим.
В психолінгвістиці інтенсивно розробляється проблема ментального лексикону.
Ментальний лексикон – це сукупність знань людини про слова, їх значення і взаємозв’язок між собою. Ментальний лексикон поєднує фонологічні, орфографічні і семантичні характеристики слів.
2
На думку Н. Хомського однією з найважливіших особливостей мовної компетенції людини є здатність розуміти багатозначні речення. Є речення які мають два смисли, тому той хто слухає, коли сприймає інформацію, повинен зрозуміти, який з двох смислів реалізований в певному контексті.
Існують так звані, тимчасово багатозначні речення, які здаються такими лише до певного місця при читанні, коли багатозначність знімається і реципієнт розуміє контекст.
При сприйманні речень, людина звертає увагу на ситуації зафіксовані в них, і саме вони впливають на запам’ятовування інформації. Важливе значення має установка на запам’ятовування.
3.
Сприймаючи мовлення, людина співвідносить його з дійсністю, зі своїми знаннями про неї, тобто носій мови при сприйманні і інтерпретації мовлення, обирає найбільш вірогідне тлумачення яке співвідносить з його уявленням про дійсність.
Крім того, сприймаючи мовлення реципієнт, може описати затекстову ситуацією, про яку безпосередньо не йшлося в тексті.
4.
Суть механізму еквівалентних замін полягає в тому, що реципієнт сприймаючи складну фразу, прагне її перекодувати на більш просту, доступнішу для розуміння і запам’ятовування.
5.
При сприйманні мовлення, реципієнт (слухач) проявляє активність, спираючись на свій минулий досвід і здійснює вірогідне прогнозування стосовно того, що він може почути чи прочитати на наступній сторінці. Тобто реципієнт не пасивно очікує, те що йому скаже продуцент (той хто говорить), а сам прогнозує, висовує гіпотезу про те, що він може почути в наступний момент.
Один із проявів активності реципієнта є дії механізму апперцепції – це вплив минулого досвіду на сприймання. Саме минулий досвід вплине на те, як реципієнт зрозуміє якусь певну фразу.
6.
Сприймання мовлення розгортається на двох рівнях – це власне сприймання та розуміння.
Розуміння – це розшифровування загального смислу безпосередньо сприймаючого мовленнєвого потоку. Розуміння інформації залежить від ситуації (тобто одна й таж фраза може сприйматися по – різному).