Стан та проблеми музейної справи в Україні
Стан та проблеми музейної справи в Україні
Україна має досить значну кількість визначних історико-культурних пам'яток. Наша держава є однією із провідних країн Європи за кількістю об'єктів історико-культурної спадщини. За офіційними даними на державному обліку в Україні знаходиться понад 130 тис. нерухомих пам'яток історії та культури, серед них: пам'яток археології-57206; пам'яток історії-51364; пам'яток монументального мистецтва - 5926; пам'яток архітектури та містобудування 16800. Значна кількість пам’яток історії - більш ніж 12 млн. зберігається у фондах українських музеїв. Саме музеї на сьогодні є одним із головних соціальних інститутів, які виконують функцію формування історичної пам'яті українського народу, донесення до всіх українців і особливо молоді знань про минуле.
За даними громадських експертів нині в Україні діє близько 5 тисяч музеїв (для порівняння в Польщі-1075, Австрії - 1600, Великобританії - 1811, Канаді -2500). При цьому лише 470 українських музеїв знаходяться в державній та комунальній власності. Точну кількість вітчизняних музеїв на даний момент неможливо визначити, так як в Україні не існує чіткої системи обліку музеїв, крім того музеї підпорядковані різним відомствам, які не координують свою діяльність у даній сфері. Не існує єдиного координаційного органу у даній галузі. У Міністерстві культури і туризму існує лише невеликий відділ аналізу та прогнозування музейної справи, який не може повністю охопити всю музейну сферу.
Музеї є центрами збереження та популяризації історико-культурної спадщини, візитними карточками країни. І Україна має чим пишатися. Зокрема до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять декілька видатних історичних пам'яток України - Собор Святої Софії з ансамблем монастирських будівель, Києво-Печерська лавра у м
Києво-Печерська лавра у м. Києві
Нажаль, слід відмітити, що потужний історико-культурний потенціал України не використовується повною мірою, в зв'язку з наявністю ряду значних проблем в даній галузі. На сьогодні слід відмітити досить низький рівень державного менеджменту в сфері охорони та збереження культурних об'єктів, у просуванні культурно-рекреаційного бренду національної спадщини. Причиною є інерція адміністративного управління, брак актуальних інформаційних й інтелектуальних технологій та в значній мірі недостатність відповідного фінансування галузі. Внаслідок браку коштів реставрація та ремонт пам'яток проводились в недостатніх обсягах, тому нині до 50-70% об'єктів історико-культурної спадщини у багатьох регіонах України мають незадовільний технічний