Становища геїв в Українi

Спираючись на розвиток ситуацiї у наших найближчих сусiдiв, якi випереджають Україну в процесi побудови демократичного суспiльства та ринкової економiки, але певним чином близькi за культурою, iсторичною долею та процесами, що вiдбуваються, можна спробувати оцiнити очiкуванi змiни в становищi геїв i лесбiйок та ставленнi до них з боку суспiльства i держави. Зрозумiло, до таких прогнозiв потрiбно ставитись з великою обережнiстю. Загальний полiтико-економiчний стан нашої країни характеризується великою нестабiльнiстю i важкою передбачуванiстю, але все ж, думається, ми не є якимось абсолютно специфiчним випадком i деякою мiрою основнi напрями нашої еволюцiї можна передбачити.

Змiна ставлення суспiльства до "сексуальних меншин"

Спираючись на наявнi данi, українське суспiльство не є особливо гомофобним. Швидше за все загальне трохи боязке, вiдчужене ставлення - "мене це не стосується, я цього не схвалюю, але це не моя справа" - збережеться i надалi. Однак потрiбно чекати i деякого посилення гомофобних виявiв, разом iз зростанням помiтностi та активностi геївської спiльноти. Короткий досвiд дiяльностi Центру "Наш свiт" пiдтверджує цей песимiстичний прогноз. Доки чогось не видно, можна удавати, що його не iснує, але, коли вже не можна просто закрити на це очi, доводиться займати якусь позицiю, а позицiя, що "за умовчанням" зберiгається стосовно гомосексуальностi, - це максимальне вiдмежування, аж до заперечення i засудження. Можна припустити, що церкви, особливо православнi i греко-католицька конфесiї, виступлять iз публiчними заявами на цю тему. Рiзко негативну реакцiю також слiд очiкувати з боку всiх iнших претендентiв на збереження так званої традицiйної української духовностi - нацiоналiстичних партiй та органiзацiй (серед яких є декiлька дуже войовничих), усiлякого роду козачих об'єднань, спiлок офiцерiв та лiтераторiв i т. i

В цьому з ними солiдаризуються неоконсервативнi течiї - прибiчники Аугусто Пiночета та Маргарет Тетчер, а також комунiсти-бiльшовики, неофашисти та iншi надто правi i частка надто лiвих.

Оскiльки всi перелiченi сили не мають скiльки-небудь значного впливу на суспiльство, а ще менше на полiтику, то цю загрозу не треба драматизувати. Врештi-решт все впирається в розвиток української економiки. Якщо добробут суспiльства буде полiпшуватися, то крайнi полiтичнi погляди не зможуть оволодiти свiдомiстю суспiльства. У iншому разi нiякiй демократiї не вижити.

Потенцiйними союзниками в справi досягнення справжньої рiвноправностi для геїв i лесбiйок в Українi слiд вважати полiтичнi партiї лiвоцентристської спрямованостi. Насамперед, це Соцiал-демократична партiя (об'єднана) - на сьогоднiшнiй момент сильна, зорганiзована, яка має реальний вплив. Як i усi iншi українськi партiї, вона є дивним симбiозом доморослих лiдерiв самого рiзного походження, але є обнадiйливим, що вони намагаються будувати свою дiяльнiсть, радше змiнюючись вiдповiдно до вибраної iдеологiї, анiж змiнюючи принципи декларованої iдеологiї вiдповiдно до своїх полiтичних амбiцiй - як те сталося, наприклад, з так званою Лiберально-демократичною партiєю Росiї. Показово, що зовсiм недавно вона, першою з українських партiй, стала кандидатом на вступ до Соцiалiстичного Iнтернацiоналу. Якщо нашi соцiал-демократи хоч би формально будуть намагатися вiдповiдати європейським критерiям соцiал-демократiї, то вони виявляться реальною надiєю на допомогу в боротьбi за права геїв i лесбiйок.

На жаль, лiберальна iдея ще, вочевидь, довго буде чужою українському суспiльству, так що партiї лiберального напряму не можуть розглядатися як потенцiйнi впливовi союзники. Можливо,

1 2 3 4