Становище геїв і лесбіянок в Україні

31, "Українська газета плюс" № 23), аж до відкритого схвалення гітлерівських методів поводження з гомосексуалами, наприклад: "Так у Німеччині в 1933-1945 роках гомосексуалістів чоловічої статі ув'язнювали в жіночі тюрми, а жінок – у чоловічі, внаслідок чого ті поверталися до нормальної сексуальної орієнтації за 1-2 роки. Жорстоко, але, вочевидь, правильно" ("Персонал плюс", № 24, 15-21. 06. 05 р. ).

Помітним союзником керівництва МАУП у цій справі стала ініціатива "Любов проти гомосексуалізму", спонукувана близьким до неопротестантських християнських сект журналістом Русланом Кухарчуком. У даний період ця група помітно розширила свою присутність у вітчизняних ЗМІ, переважно на українських російськомовних веб-сайтах клерикального і консервативного характеру (prochurch. info, ura-inform. com).

У декількох виданнях з'явилися статті про "першу в Україні" конференцію по лесбігеївській тематиці, що відбулась у Києві восени 2005 р. Хоча конференція була далеко не першою, для нашої журналістики характерно щораз відкривати для себе цю тему знову й знову.

Почали з'являтися статті про одностатеві пари, що живуть сім'єю – як описи життя таких реальних пар, так і згадування про реєстроване партнерство та одностатеві шлюби, що існують у закордонних країнах, і оцінка можливостей введення подібного інституту в Україні – наприклад, статті у двох номерах львівської газети "Експрес" ("Лесбійська сім'я", 10-17. 02. 05 і "Одностатеві шлюби", 2-3. 08

05 р. ).

Журнал "Публичные люди" знову після публікації 2004 р. "Інше кохання" (№ 4(14)) повернувся до теми гомосексуальності зі статтею "Хід блакитних кросавчегов" (№ 7-8(39), 2006). Якщо автор першої статті змогла знайти своїх співрозмовників тільки в модному київському гей-клубі, то авторові другої статті просто й не спадає на думку шукати їх. Свою ворожість до гомосексуалів він починає з образа Діми Білана, із чого й виводить свої побоювання з приводу долі українського суспільства: "Проблема – не в специфіці сексуальних практик, а в тому, що на напівпорожнє місце суспільної моралі приходить не антигромадська мораль, а ціла нова спільнота зі своєю власною мораллю. Ця мораль кросавчегов впливає на політику, культуру, мистецтво й щосили диктує свої правила".

Більша частина статей, що стосується гомосексуальної тематики, в українських ЗМІ 2006 р. була викликана заочною дискусією, що зав'язалася між геївськими організаціями і Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій, що з ініціативи кардинала Гузара прийняла звернення до державної влади із закликом не допустити появи в Україні якої-небудь форми державного визнання одностатевих родин. Велику увагу преси залучило як саме звернення цієї Ради, так і відкритий лист лесбігеївських організацій із закликом до державної влади звернути увагу на проблеми дотримання рівноправності у відношенні гомосексуалів, а також офіційні відповіді з державних органів на нього. В 2007 р. до цього додалися статті й замітки з приводу гомофобних висловлювань голови парламентського комітету з прав людини Л. Грача.

Як і в попередні роки, багато публікацій являють собою простий переказ прес-релізів лесбігеївських організацій, варіюються лише заголовки, показуючи відношення автора до теми, а часто і його політичні переконання. Наприклад, ось заголовки заміток із практично ідентичним змістом: "У Києві порахували людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією"; "Україна буквально кишить педерастами!"; "Наша Україна: гей на геї, лесбійка на лесбійці".

Безумовними лідерами

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні