Становлення українського театру на території Рівненщини

Театр як це було

„Згадуйте предків своїх,

Щоб історія перед вами не згасала

І золотої нитки не згубить”

О. Кобилянська

 

Театральне мистецтво Рівненщини у минулому має своєрідну історичну долю. Тяжкий і тернистий був шлях територіальних митців. Важкі соціальні умови, жорсткі національні утиски затримували розвиток територіальної справи, що мала була стати професійною, як це було у багатьох містах східної та західної України.

І Рівненський обласний музично-драматичний театр не сам по собі в „історичному” 1939 році, начебто на порожньому місці, а було безліч аматорських та напівпрофесійних театральних колективів, які мали і багаторічні творчі здобутки, і театральні традиції. Протягом багатьох сторіч народ Західної України вносив свою частку в скарбницю української театральної культури. Його сподівання знайшли відображення в думах, історичних піснях, казках, легендах. Досліджуючи еволюцію різних видів культурної діяльності народу, ми бачимо як поступово з різних обрядових народних видовищ, ігрищ та розваг, які супроводжувалися традиційним колядуванням, проводами масниці, гаївками, купальськими іграми, весільними ритуалами тощо, створюється й народжується театральне дійство з елементами реквізиту, бутафорії, національних костюмів та місця дії.

Усі ці форми багатолюдних видовищ відкривали широкі можливості для прояву народної сценічної творчості. Самодіяльні митці вміли органічно поєднувати утилітарність та красу. Багато творчої винахідливості й фантазії вклав народ у створення художнього та естетичного аматорського мистецтва, яке поєднувало в собі драматичний твір, хореографію, вокал та музику.

Самобутні і оригінальні в своїй основі поліські обряди створювалися не ізольовано від обрядів інших слов’янських народів, із якими українці пов’язані спільним походженням і най тривалішими культурними зв’язками.

У 1778 році спадкоємець князів Любомирських, Юзеф Любомирський, який володів містом Рівне, дозволив громадянам у своєму тополевому гаю, - нині вулиця Чорновола, - влаштовувати народні розваги: обжинки, свято Івана Купала, великодні гулянки

Тут містився і театр, яким керував польський актор Мілевський. На сцені його театру виступали заїжджі актори з Польщі, а іноді й мешканці міста з вертепною скринькою. Але все це відбувалося під суворим наглядом панських охоронців.

Перший театр на Рівненщині був споруджений у 1783 році в палаці князів Любомирських у місті Дубно. Це було невеличке театральне приміщення. Творчий колектив очолював Войцех Богуславський – основоположник ( батько ) польського театру, якого було запрошено з Варшави. Трупа зі своїми виставами мандрувала по Волинському, Поліському та Київському воєводствах. Цей театр проіснував до 1860 року.

Крім того, у 1784 році в місті Дубно було споруджено приміщення міського театру – більшого за розміром, ніж у Варшаві, - котрим керував теж Богуславський з 1785 по 1790 рр. В обох театрах ставили вистави виключно польською мовою.

У Рівному у другій половині XVIII століття було споруджено початкову школу, в якій навчалися переважно діти заможних людей і міщан. Частина з них брала участь у виставах князя Ю. Любомирського, трупа якого в основному складалася здебільшого з кріпаків.

Складні умови історичного та соціально-економічного життя українського народу XIX – початку XX століть позначились на розвитку культурного життя рівнян, які шанобливо

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні