Становлення українського театру на території Рівненщини

К. Треньов сповіщав: „Дізнавшись з газети про постановку моєї п’єси (в Ровно), прошу прийняти її в новій редакції. Надам Вам авторську допомогу. Гарячий привіт колективу”.

Відомо, що нову редакцію цього твору К. Треньов написав у 1936-1937 роках для МХАТ.

Відповідь колективу театру: „Щиро дякуємо за допомогу. За Вашої участі переберемо всі труднощі, підготуємо прем’єру “на відмінно”. Терміново надсилайте “Любов Ярову” в новій редакції. Бажаємо творчих успіхів. Приятелі”.

Постановку спектаклю здійснили режисери М. Катеринов та О. Перегуда. Однак рецензент Ю. Грин зробив зауваження на адресу постановників. Це стосувалося ансамблевості, темпоритму, того, що кожна окрема сцена починалася з окремої тональності, з іншої поведінки виконавців. „. . . Зрештою, образи стають невиразними, розпливчастими, гублять послідовність розвитку ролей та втрачають задум драматурга”.

На початку було б помилково думати, що Рівненський театр відразу виник – а це дуже важливо для творчої діяльності – як колектив однодумців. Спочатку трупа складалася переважно з аматорів

Адже творчий склад акторів складався з різних шкіл, їхня фахова підготовка та погляди були різними. Художня якість сценічного мистецтва цього періоду була неоднозначною і різновартісною. Вона зосереджувалася співіснуванні аматорства та професіоналізму, тому творчий колектив за своїм призначенням ще не був органічно цілісним.

Недоліки, про які писала преса, були обґрунтованими, тому що для творчого складу тема революції була малозрозумілою і це була лише перша спроба її вирішення на підмостках сцени в Рівному. Музичне оформлення Є. Партнера і художнє оформлення Ф. Лучка не в змозі були органічно злитися з подіями, які відбувалися на сцені у виставі “Любов Ярова”.

І все ж критична оцінка мистецького доробку у п’єсі не позначилися негативно на відвідуванні нової вистави глядачами. Новоутворені державні установи та школи організовували колективні перегляди спектаклю з послідуючим обговоренням на політзаняттях, які впроваджувалися серед населення, та на виховних годинах в школах.

Перший рік роботи начебто не приніс значних творчих перемог, та все намічене вдалося здійснити. Тому художній керівник режисер-педагог А. Баженов-Занудько почав проводити у творчій діяльності трупи фахове навчання за системою К. Станіславського.

Рівненський міський музично-драматичний театр у роки Великої Вітчизняної війни – 1941-1945 років

Соціально-культурна трансформація, що відбувається сьогодні в Україні, змушує розглянути дослідження історії Рівненського обласного музично-драматичного театру як складової частини національної культури. Це частинка у вічності, але вона дуже важлива, тому що вперше з’явилась можливість розкрити поняття „Театр періоду фашистської окупації 1941-19444 років”.

22 червня 1941 року  напад фашистської Німеччини перешкодив здійсненню творчих задумів колективу театру. 24 червня перше бомбардування зруйнувало майже увесь центр міста. На другий день віроломного нападу на нашу країну до лав діючої армії пішло понад 35 артистів і технічних працівників театру. Театр опинився в умовах воєнного лихоліття і змушений був припинити свою творчу діяльність.

З перших днів окупації, коли ще були сподівання, що німецька влада створить умови відродження незалежної самостійної України, представники мистецьких угруповань почали ставити питання про відновлення роботи театру, який начебто припинив свої діяльність. Особливості долі театру були зумовлені загально-історичним і культурологічним підґрунтям. Багатьом здавалося обнадійливим здобуття самостійної держави. Однак, не все було так просто.

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні