Становлення українського театру на території Рівненщини

людину, яка утримувала все театральне майно.

Репертуар театру складався з таких творів: „Наталка-Полтавка”, „Москаль-Чарівник” І. Котляревського, „Назар Стодоля” Т. Шевченка, „Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, „Дві сім’ї” М. Кропивницького, „Старі до молодих не підгортайтесь” С. Бораківського, „Мати-наймичка” І. Тогобочного за Т. Шевченком, „Шельменко-денщик”, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, а також „Одруження” М. Гоголя, „Дні нашого життя” Л. Андрєєва, „Гроза” О. Островського, водевілі А. Чехова та інших драматургів.

За один вечір грали російську та українську вистави, бо такі були умови за циркулярами цензури. В цьому театрі виступала в ролі Наталки-Полтавки відома артистка Любов Павлівна Ліницька.

Роботу театру було побудовано на громадських засадах. Зарплатню ніхто не отримував. Усі грошові прибутки використовували на декорації, костюми, бутафорію тощо. Лише у виняткових випадках, за потребами, надавали акторам матеріальну допомогу.

Так тривало до 1914 року. Театр припинив свою творчу діяльність через те, що пішла з життя М. Ненадкевич, а більшість акторів чоловічого складу були мобілізовані на фронт першої світової війни. Крім театру в Корці, діяв театральний колектив під орудою П

Заєнчковського, який ставив лише українські класичні п’єси.

Острог завжди був осередком розвитку культури та мистецтва на Волині. Є свідчення про зародження театральних видовищ в Острозі у формі містерій та релігійних драм при сприянні князя Костянтина Острозького. Іван Франко у своїй праці „Русько-український театр” пише: „Можна припустити, що основана біля 1580 року перша греко-руська академія в Острозі була коли не першим, то все-таки в тім часі головним розсадником релігійної драми”. І далі: „Строгий мораліст і аскет Іван Вишенський по смерті князя Острозького прямо відзивався про нього як про єретика, а в своїм посланні до того князя, написаним около 1589 року, не без підстав натякав на „комедійське і мощкарське на божество”.

Ці маленькі повідомлення дають нам можливість говорити про те, що в той час в Острозі був шкільний театр, але вони не дають можливості стверджувати, щось певне про його подальший розвиток. Вдалося з’ясувати, що у 1726 1742 роках в місті активно діяв єзуїтський театр. У 1726 році на його сцені йшла п’єса „З пошуків мудрості в трагедіях Едипа”, а у 1727 році – „Про польського магната Болеслава Кривоту”. Театр ставив вистави лише на латинській мові. Однак знаходимо дані про те, що у пізні часи існували кілька аматорських драматичних колективів, в яких інколи були вистави релігійної та вертепної драми зі світськими темами, особливо, в сільській місцевості.

Театральний колектив П. Заєнчковського, започаткований в Острозі у 1913 році, діяв до 1939 року. На відміну від колективу у Корці, він складався з представників місцевої інтелігенції. На жаль, встановити прізвища його учасників не вдалося, крім З. Попова – учителя, С. Барчука – адвоката, Олександра Мусійовича Сіверського (Моханько-Даниленко) та О. Магнієвської.

Для керівництва театром було обрано так звану ”верхівку”. Кожен член цієї верхівки мав свої обов’язки. Девізом цього театру було гасло: „Різне мистецтво – народу”.

З дитячих та юнацьких років присвятив себе театральній справі відомий актор, режисер та драматург Костянтин Іванович Ванченко-Писанецький ( 1863 – 1928 ). Етапним у його творчості став 1881 рік, коли у маєтку рідного дядька Д. Бурчемухи-Кашинського у

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні