Статево-вікова структура населення українсько-польського пограниччя

19,3 % регіон можна зачислити до категорії дуже високого рівня демографічної старості. Зазначимо, що ступінь постаріння населення породжує низку якісно різних демографічних і соціально-економічних наслідків. Наприклад, Альфред Сові – відомий демолог, назвав старіння населення “найменш спірним, найбільш просто вимірюваним, найбільш послідовним у своєму розвитку, найбільш пристосованим для прогнозування, і мабуть, найбільш тяжким за своїми наслідками” [10, с. 70].

Зафіксовано певні відмінності у пропорціях вікових груп у складі населення серед міського і сільського населення (рис. 2). Питома частка міських дітей до 14 років становить 17,1 %, сільських – 20,0 %, населення 15–59-річного віку в містах становить 66,7, у селах – 56,6 %, частка населення віком 60 років і більше у містах – 16,2, у селах – 23,4 %. Найбільше розширена вершина простежується на гістограмі сільського населення. Як бачимо, більший ступінь старіння населення є у селах регіону, де віковий склад населення наблизився до “регресивного” типу.

Зазначимо, що зростання питомої частки людей післяпрацездатного віку за абсолютного зменшення кількості працездатних стимулює погіршення економічної структури населення, збільшучи “навантаження” працездатного населення непрацездатними. Зокрема, 2002 р. на 1 000 осіб працездатного віку припадало 604,5 непрацездатних, з них 309,8 дітей та 294,5 людей післяпрацездатного віку. Відповідно, у міських поселеннях – 498,7, 256,5, 242,2, у сільській місцевості – 764,8, 352,2, 412,6. Досить велике “навантаження”, що склалося, пояснюють, насамперед, великою часкою людей похилого віку, та „дефіцитом”, чи незначною часткою працездатного населення. Головні демографічні чинники, що впливають на зменшення кількості працезданих  осіб, – збереження високого рівня смертності у працездатному віці та високого показника від’ємного сальдо міграції

Зазначимо, що „навантаження” дітьми зменшується, а особами похилого віку – збільшується. Однак „навантаження” працездатних непрацездатними за 1989–2002 рр. дещо зменшилось унаслідок “навантаження” дітьми (в 1,1 раза), а не людьми похилого віку (в 0,9 раза). Побутує думка, що непрацездатне населення живе за кошт працездатного, економічно “навантажує” його (у нормальних соціально-економічних умовах деяких держав із цим не можна погодитись). Наприклад, у переважній більшості молоде населення у працездатному віці змушене утримувати, як не повністю, то, бодай, частково, людей похилого віку. Отже, життєві сили працездатного населення більше спрямовані не на народження дітей, а на утримання батьків.

Стосовно територіальних особливостей статево-вікової структури населення регіону зазначимо, що найстарішою вона є у таких адміністративних районах Львівщини, як Перемишлянський, де частка осіб пенсійного віку із загальної кількості населення становить 30,6 %, Жидачівський – 29,6, Мостиський – 25,2, а питома частка дітей – 16,4, 16,4, 18,8 %  (рис. 3). Решта районів Львівщини також мають високу частку населення в пенсійному віці (від 21,0 до 24,9 %). Дещо ліпша статево-вікова структура населення склалась у Дрогобицькому та Яворівському районах, де даний показник становить 17,9 і 18,8 %. У районах Волині частка осіб у похилому віці коливається від 19,6 до 28,0 %. Найнижчий показник виявлено лише у Маневицькому районі – 13,7 %. Зокрема, у Львівській області ця структура населення сформована дещо ліпше порівняно із Волинською, оскільки вона більше урбанізована й мала більший міграційний приплив. Зазначимо, що найсприятливіша з погляду формування трудових ресурсів є вікова структура індустріально-аграрних районів погранниччя з високою часткою міського населення. В аграрних районах питома частка працездатного

1 2 3 4 5