Статус глави держави в зарубіжних країнах

президента як представника держави.

Президент має певні привілеї: свою резиденцію (звичайно не одну), особливий транспорт, включаючи літаки, охорону, свій штандарт-прапор, що є символом президентської влади. У багатьох країнах існує особливе звертання до президента. Грошове утримування президенту встановлюється законом парламенту і звичайно є найбільш високим серед посадових осіб.

Повноваження президента часто сформульовані однотипно в президентській, напівпрезидентській, парламентарній республіці, але насправді в їх здійсненні існує величезна різниця, зв'язана з особливостями форми правління. Президент має наступні повноваження:

1. Повноваження по представництву держави зовні й усередині країни. У цій якості він призначає дипломатичних представників, при ньому акредитуються зарубіжні посли, він призначає своїх представників у суб'єкти федерації деяких федеративних держав (наприклад, губернаторів штатів в Індії). Як посадова особа, зобов'язана зберігати єдність держави, він виступає з ініціативою єднальних процедур у суперечках між федерацією і її суб'єктами, між суб'єктами федерації, між палатами парламенту і т. д. Президент забезпечує узгодження функцій і взаємодію органів державної влади.

2. Повноваження у відношенні парламенту і здійснення ним законодавчої влади. Президент призначає дату виборів у парламент (у випадку закінчення терміну його діяльності або дострокового розпуску), скликає парламент на сесії (видає відповідний декрет, навіть якщо в конституції зазначені дати скликання сесій), може достроково розпустити парламент із призначенням нових виборів, підписує (санкціонує) закони і має право вето (відмову в підписі), публікує їх. Президент завжди має право тільки відкладеного вето, що може бути переборено повторним прийняттям закону парламентом (у більшості країн для цього необхідно кваліфікована більшість голосів, іноді досить абсолютної більшості голосів однопалатного парламенту або кожної з його палат). Як говорилося, президент промульгує закони

Він, як правило, має право законодавчої ініціативи (у США такого права в нього немає), у багатьох країнах може звертатися до парламенту з посланнями, які заслуховуються на спільних засіданнях палат і звичайно не підлягають обговоренню. У них говориться про цілі діяльності державних органів на майбутній рік, про необхідне законодавство (щорічні послання), про термінові заходи, які необхідно прийняти по найважливіших питаннях державного життя.

3. Повноваження по формуванню інших вищих органів держави. Президент призначає уряд самостійно або за пропозицією лідера партії більшості (коаліцій партій) у парламенті. У деяких країнах він призначає прем'єр-міністра (Україна) або міністрів (США) за згодою парламенту. Президент призначає багатьох вищих, а іноді і не тільки вищих, посадових осіб, наприклад суддів.

4. У сфері нормотворчої діяльності президент видає нормативні акти (укази, декрети, декрети-закони), скасовує акти органів виконавчої влади. Акти президента, що мають силу закону, звичайно видаються до прийняття закону по даному питанню, і з прийняттям відповідного закону вони втрачають силу. Такі акти видаються також як тимчасові міри, на основі делегування відповідних повноважень парламентом, у цьому випадку вони підлягають контролю останнього. Вони можуть видаватися і на основі регламентної влади. У парламентарній республіці акти президента мають потребу в контрассигнатурі. За загальним правилом, акти президента носять підзаконний характер, але на практиці можуть відігравати домінуючу роль (це залежить від впливу президента, від його особистих якостей), а в деяких державах Сходу вони ставляться на рівень закону або навіть вище його.

5. Повноваження по врегулюванню надзвичайних ситуацій. Президент вправі повідомляти надзвичайне, військове, облогове положення відповідно до прийнятого про це законом (на певний строк і під контролем парламенту), уводити президентське правління в суб'єктах федерації, здійснювати федеральну інтервенцію

1 2 3 4 5 6 7 8