Статут територіальної громади – як джерело муніципального права

Територіальні громади в Україні є надзвичайно різноманітними. Про це передусім свідчить їхня кількісна характеристика. Станом на 1 квітня 1999 року в Україні налічувалося 444 міських громади (з них 2 – загальнодержавного, 165 – обласного, 277 – районного значення), 897 селищних і 10198 сільських громад (що об’єднують 28775 сіл) [1, с. 63].

Ще різноманітнішими є суспільні відносини, що виникають у процесі їхньої життєдіяльності як первинні суб’єкти місцевого самоврядування. Складна система суспільних відносин, що виникає в процесі здійснення місцевого самоврядування, регулюється правовими актами різних рівнів, зокрема Конституцією України, Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами України, які регулюють діяльність органів місцевого самоврядування в різних сферах і галузях, а також статутами територіальних громад.

На сьогодні в Україні ще немає необхідного досвіду щодо розробки, прийняття і застосування статутів територіальних громад у сфері місцевого самоврядування. Територіальні громади як первинні суб’єкти місцевого самоврядування вперше були закріплені Конституцією України, прийнятою на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року [2] і Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року [3].

Брак досвіду розробки і прийняття статутів територіальних громад потребують створення примірного статуту, який має узагальнити традиції давнього минулого України, позитивні сучасні теоретичні і практичні напрацювання у сфері місцевого самоврядування.

Заслуговують на увагу перші кроки в цьому напрямку, зокрема проект Примірного статуту територіальної громади, внесений на розгляд Верховної Ради України 4 вересня 1997 року народними депутатами України Р. Безсмертним, М. Сиротою, І. Шаровим. На думку авторів, статут, відповідно до Конституції України, Закону “Про місцеве самоврядування”, інших законів України, повинен визначати правові засади, форми, порядок здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, її органами і посадовими особами, зумовлені історичними, географічними, національно-культурними, соціально-економічними та іншими особливостями [4]. З певних причин цей проект не був розглянутий Верховною Радою України.

У липні 1998 року народні депутати України Р. Безсмертний, Л

Супрун, М. Сирота, К. Жеваго вносять більш досконалий проект Примірного статуту територіальної громади до Верховної Ради України [4].

Проект Примірного статуту територіальної громади складається з невеликої преамбули та понад 60 самостійних пунктів, які об’єднані в 11 розділах: 1.  Територіальна громада; 2.  Територіальна основа місцевого самоврядування та її склад; 3.  Матеріально-фінансова основа територіальної громади та її склад; 4.  Система органів місцевого самоврядування територіальної громади; 5.  Система органів самоврядування міста з районним поділом; 6.  Органи самоорганізації населення; 7.  Форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою та її членами; 8.  Виборні та посадові особи місцевого самоврядування; 9.  Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою; 10.  Прикінцеві та перехідні положення; 11.  Заключні положення.

Автори проекту зазначають, що “за своїм змістом перелічені розділи не повторюють зміст чинного Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, інших актів законодавства, а спрямовані на конкретизацію та розвиток основних положень чинного законодавства відповідно до конкретних умов тієї чи іншої територіальної громади села, селища, міста, сільської чи міської округи, на врегулювання тих питань, які згідно з цим законодавством мають регулюватися саме статутами територіальних громад” [4].

Вони звертають увагу на такі поняття, як “межі адміністративно-територіальних одиниць” і “сільські, селищні, міські

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні