Ставлення до демократії у політичній думці ОУН 1940-1950-х років

Ставлення до демократії у політичній думці ОУН 1940-1950-х років 

Поява 1929 р. українського організованого націоналізму в «особі» Організації українських націоналістів (ОУН) була своєрідною відповіддю серед іншого й на кризу демократії та лібераліз­му в Європі. Через це одним із стереотипів сприйняття ОУН є так звана її «антидемокра-тичність». Чому так звана? Бо, по-перше, такі закиди можуть стосуватися лише довоєнного періоду діяльності Організації. По-друге, пробле­мою, що породжує дискусії, є визначення демо­кратії. Оунівці справді були проти демократії, коли під нею розуміють втілення принципів лібе­ральної ідеології. Водночас у повоєнні часи члени ОУН підтримували широку участь громадян у формуванні органів влади та контроль над ними, забезпечення політичних і соціально-еко­номічних прав населення. Хоча до таких позицій оунівці дійшли після багатьох років відстоюван­ня протилежних, порівняно з цими, принципів.

Зауважимо, що теоретичні суперечки щодо суті категорії «демократія» є не завершеними і понині. Досі дискутуються питання межі прав та свобод громадян, гармонійного поєднання інтересів держави та максимального розвитку особистості тощо. Отож проблеми, що постали перед теоретиками ОУН у 1930-1940-х pp. , на­справді так і не отримали універсального розв'я­зання. З огляду на це тему цієї статті вважаємо актуальною і такою, що здатна поповнити базу теоретичних концепцій втілення в життя ідеалів демократії.

Певну увагу на ідеологічних аспектах та про­грамних пошуках діячів ОУН зосереджував Г. Касьянов. А. Русначенко у монографії «Розумом І серцем» висвітлив погляди оунівців на організацію влади майбутньої держави. Серед інших слід зазначити праці таких істориків, як А. Боляновський, К. Бондаренко, О. Вовк, М

Гни-дюк, О. Лисенко, О. Стасюк. Вони вивчали про­блеми становлення українського націоналізму, вплив інших ідеологій, «демократизацію» націо­налізму тощо.

Мета цієї статті — простежити еволюцію полі­тичної думки ОУН у ставленні до проблеми форми та змісту суспільно-політичного життя та з'ясувати трактування сутності поняття «демо­кратія» діячами ОУН.

Довоєнна ОУН відкидала основні постулати ліберальної ідеології, особливо стосовно того, що людина є найвища цінність, і заперечувала дієвість демократії як політичного режиму, за якого до формування органів влади долучено широкі верстви населення. Оунівці вважали, що «часи, коли над усякою річчю рішали найширші маси, це здебільшого часи упадку» [7, 3]. Атому принцип представництва, виборності, демокра­тичної організації влади, механічного поєднан­ня різноманітних елементів з елементами різних світоглядів потрібно залишити у минулому. Від­повідно, існування політичних партій буде забо­ронено законом. Єдиною формою організації життя населення держави стане ОУН: «як підста­ва державного ладу й чинник національного виховання та організації суспільного життя» [4, 14]. Звідси, в 1930-х pp. заперечення ОУН демократії та лібералізму автоматично перед­бачало фактично тоталітарний однопартійний режим.

Розкол, що стався в ОУН у 1940 p. , не був наслідком ідеологічних розходжень, а стосував­ся лише тактики боротьби. Через це й новоут­ворені ОУН під проводом С. Бандери (далі -ОУН (б)) і ОУН А. Мельника (далі - ОУН (м)) залишалися на довоєнних ідейних та програмних позиціях українського націоналізму.

Замість установлення демократичного полі­тичного режиму («суспільного ладу») в майбут­ньому обидві організації виступали за «націо-кратичний» порядок, концепцію якого було викла­дено в роботах мельниківця М. Сціборського та бандерівця Д. Мирона. Основними принципами «націократії», взятими з різних оунівських дже­рел, можна вважати: національний

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні