Ставлення до демократії у політичній думці ОУН 1940-1950-х років
Загалом, усі три групи ОУН після війни задекларували, що суспільний устрій має бути побудовано на демократичних засадах. Проте розуміли ці «засади» та глибину їх укорінення в українську дійсність дещо по-різному. Виробити спільну позицію і таким чином зберегти цілісність організації не давали можливості як відсутність нормальних умов для обміну думками та інформацією, так і особисті амбіції членів і принциповість у відстоюванні своїх концепцій.
Група, що оформилась як ОУН (з), вимагала від С Бандери визнати внесені до програми ОУН зміни і будь-яку спробу дискусії з цього приводу трактувала як небажання підпорядкуватися нововведенням (серед яких, до речі, було усунення С. Бандери з одноосібного керівництва ОУН). В той час як керівництво 34 ОУН, серед якого перебувало чимало довоєнних ідеологів колись єдиної Організації (Я. Стецько, С
У численних суперечках член 34 ОУН П. Мірчук, даючи відповідь на закиди С. Бандери з боку ОУН (з) у антидемократичності, пише, що диспут навколо питання демократії розвинувся в Європі після Другої світової війни, коли було поставлено вимогу демократизації Німеччини й Італії. Але тоді ж теоретики зробили висновок: жодного універсального розуміння демократії, жодної одностайної форми останньої немає; кожен народ і кожен рух розуміє і застосовує демократію по-своєму. І що «треба відрізняти англосаксонське, французьке, італійське, американське та якесь інше розуміння демократії» [10, 40].
П. Мірчук, а отже, й 34 ОУН визнавали найбільш вдалим трактування демократії Артура Браєнда. А саме: 1) право кожного громадянина висловлювати свої погляди і критикувати свій уряд; 2) право народу усувати уряд, що не відповідає його волі і забезпечення можливості здійснювати це право; 3) конституційна можливість для народу висловлювати свою волю в справі встановлення та зміни конституції; 4) незалежність судів від уряду, публічність судочинства;
5) свобода від терору і переслідування за свої погляди і за приналежність до політичних партій;
6) стійкі та перевірені практикою закони; 7) рівне і однаково доброзичливе трактування владою і законами бідних і багатих, державних урядовців і приватних люд ей; 8) законодавче встановлена свобода кожної людини у виборі праці; 9) недопустимість диктатури однієї партії. П. Мірчук заперечував звинувачення, що 34 ОУН виступає проти демократії. Проте демократизм, на його думку, не повинен перетворитися на анархію, де існує можливість безвідповідальності за анти-суспільні вчинки [10, 40-44],
С. Бандера демократію зводив до таких засад: повага до різноманітних форм життя та культур народів, свободи творчої ініціативи громадян та їх вільної діяльності без шкоди для суспільства; свобода совісті та релігійних переконань; свобода слова і думки, діяльності суспільних, професійних об'єднань і політичних партій; рівноправність усіх громадян України. Він зазначав, що ОУН ще не відстоює якоїсь усталеної форми устрою суспільства та держави, а залишає це питання