Структура культури мовлення та її комунікативні ознаки

Структура культури мовлення. Її комунікативні ознаки

У структурі культури мовлення науковці (Т. Безенкова, Т. Токміна, С. Токмін, О. Миронова та інші) виділяють три такі компоненти:

1) нормативний;

2) комунікативний;

3) етичний.

Перший компонент культури мовлення виявляється в тому, що людина висловлює свої думки за допомогою лексичних засобів, які повністю відповідають нормам літературної мови. Ці норми поділяються на такі групи:

• морфологічні (забезпечують правильність використання різних форм слова);

• синтаксичні (відповідають за грамотне поєднання слів та їхніх форм у словосполучення й речення);

• словоутворювальні (регулюють процес створення нових слів чи лексичних значень, що може відбуватися за допомогою афіксації, поєднання двох повнозначних лексичних одиниць, конверсії, тобто транспозиції слів з однієї частини мови в іншу, та абревіації;

• лексичні (визначають правильність вибору слова з низки одиниць, близьких за значенням чи за формою, а також використання його в тих значеннях, які воно має в літературній мові);

• орфоепічні (диктують правила вимови слів у літературній мові);

• акцентологічні (визначають правильні наголоси в словах);

• стилістичні (регулюють способи використання літературної мови в різних сферах суспільного життя, тобто вибір стилю мовлення, використання різних виражальних його можливостей: експресивних, оцінних, функціональних тощо.

Дотримання норм літературної мови дає змогу досягти взаєморозуміння між співрозмовникам через те, що використані слова мають загальновідоме смислове навантаження. Водночас це забезпечує естетичність мовленнєвого процесу.

Комунікативний компонент мовлення охоплює такі складники:

1) визначення мети комунікації; 2) виділення прагматичних умов комунікативного акту; 3) основи вибору й організації мовленнєвих засобів, які зумовлюються визначеною метою цього акту та водночас формують відповідний текст для його усної чи письмової реалізації. Відповідно до цього, основними характеристиками другого компонента культури мовлення є такі: 1) взаємовідповідність мети та змісту комунікації; 2) адекватне розуміння мовленнєвих та інших індивідуальних особливостей адресанта й адресата.

Отже, культура мовлення передбачає наявність у людини здатності точного відбору й усвідомленого використання в реальному акті спілкування з іншими людьми тих мовленнєвих засобів, які найкраще відповідають кожній конкретній ситуації. У цьому контексті культура мовлення визначається такими комунікативними ознаками:

1. нормативність;

2. логічність;

3

точність;

4. доречність;

5. чистота;

6. виразність;

7. багатство й різноманіття

Нормативність. Правильність - одна з визначних ознак культури мовлення. В. І. Даль пояснює «Правильный, согласный съ правилами, на них основанный, имъотвечающий, или по правиламъ сделанный ». За тлумаченням сучасних словників, правильний:

1. який відповідає дійсності;

2. який відповідає встановленим правилам, нормам;

3. безпомилковий.

Норма (мовна) визначає літературну мову. Мовні норми - «це прийняті в суспільно-мовленнєвій практиці освідчених людей правила вимови, граматичні та інші мовні засоби, правила слововживання», орфографічні правила для писемного мовлення. Отже, норми - категорія історична, змінна. Вони тісно пов’язані з системою

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні