Сублімація і бісоціація в творчості
В наступній частині свого дослідження Кестлер розглядає загальну гене¬тичну основу творчості в науці і мистецтві, починаючи дослідження цієї проблеми з розвитку структури клітини, її генезису, ембріонального розвит¬ку істоти і т. д.
Той факт, що створення художнього образу і наукове відкриття виво¬дяться з несвідомих джерел, вказує на те, що суттєвим аспектом усієї твор¬чої активності є регресія до ранніх онтогенетичних і філогенетичних рівнів, втеча від стримуючих моментів свідомого розуму з наступним звільненням творчих можливостей, перехід до нейтральної еквіпотенціальності в регене¬рації структур і функцій. Вчений, вражений суперечливими фактами, ми¬тець — чуттєвими стимулами і пацюк — хірургічним втручанням, во¬лодіють на різних рівнях однією і тією ж намнучкістю, що дає можливість здійснити "адаптації вищого ґатунку", що рідко трапляються у звичайному рутинному житті.
Біологічна еволюція видів приводить до застою, в той час як розумова еволюція продовжує розвиток. Як її засіб виступає творча індивідуальність. Процес "еврики" є розумова мутація, продовжена соціальною спадковістю, її біологічним еквівалентом є генетичні мутації, що підносять існування видів по еволюційній шкалі. Період інкубації можна порівняти з катаболічною фазою в регенерації органу. Перша звільнює доконцегпуальні, інтуїтивні спроби ідеації від чуттєвості, навіювань з боку свідомого розуму. Остання приводить в рух ембріональний процес росту, що в рівній мірі пе¬решкоджає дозріванню організму. Контактне керівництво нервами в на¬прямку їхнього робочого органу і оживлення інших пренатальних умінь пе¬редбачає спокусливі паралелі до несвідомих градієнтів і стародавніх "водних шляхів", що опосередковують глибинну зустріч ідей.
Далі автор розглядає творчість на матеріалі інстинктивної поведінки, навчання і вирішення проблем
Як же стає можливою бісоціація? Відповідь на це запитання можна от¬римати при порівнянні її з асоціацією — явищем прямо протилежним. Асоціативне мислення є вираженням звички. Воно може бути жорстким або мінливим, з широкою адаптованістю. І все ж воно залишається звичкою в тій мірі, в якій спостерігаються певні незмінні правила діяльності. Асоціація ж як вправа майстерності відрізняється від навчання, яке харак¬теризується набуттям нових умінь, і від бісоціації, яка є комбінацією, пере¬тасовкою і переструктуруванням умінь.
Термін "бісоціація" означає вказівку на незалежний, автономний харак¬тер матриць, які приводяться в контакт у творчому акті, в той час як асоціативне мислення оперує серед частин єдиної передіскуючої матриці.
Так, беручи факти з історії науки, можна згадати, що ідеї