Сублімація і бісоціація в творчості

про природу магнетизму та електрики, тлумачення фізичних і хімічних явищ, теорії кор¬пускул і хвиль розвивалися сепаратно як в індивідуальному, так і в колек¬тивному розумі, поки межі не було зруйновано. І це руйнування було спри¬чинено не встановленням пробних зв'язків між окремими частинами сепа¬ратної матриці, а шляхом амальгамації (сплаву) двох сфер у цілісну струк¬туру та інтеграції законів двох сфер в уніфікований код великої універсальності.

Якщо два компоненти стають інтегрованими в один, важко уявити, що в минулому вони існували окремо. Очевидність синтезу оманлива. У цьому плані митець має кращу долю, ніж учений. Справжня творчість нового у мистецтві більш драматично очевидна і легше відрізняється від рутини практиціонерів, ніж у науці, тому що мистецтво (і гумор) оперують насам¬перед шляхом минущого зіставлення матриць, в той час як наука досягає своєї безперервної інтеграції підвищенням рівня її цілісності. Лоуренс Олів'є в "Гамлеті" сприймається і як Олів'є, і як Гамлет водночас. Але коли завіса падає, обидві особистості розділяються знову і не стають амаль¬гамованими у вищій єдності, яку пізніше було скомбіновано з іншими у ще більш високій єдності.

У справжньому творчому акті — як у науці, так і в мистецтві — гли¬бинні рівні психічної ієрархії, що нормально перешкоджають у стані не¬спання, відіграють вирішальну роль. Варто навести німецьке слово, яке по¬значає дію творення — schopfen (буквально: черпати воду відрами з кри¬ниці). Так, творець — це той, хто творить світ зі своєї власної глибини.

Такий термін більше пасує біблійному Богові, що творив із своєї власної суті, носячись над темними водами.

У випадку звичайної смертної людини джерела творчості слід шукати у філогенетичне та онтогенетичне давніх, глибинних шарах її розуму

Індивід може їх досягти шляхом тимчасової регресії до ранніх, більш примітивних та менш спеціалізованих рівнів розумового процесу. В цьому плані творча дія аналогічна процесові біологічної регенерації — звільнення генетичних задатків від стримуючого начала через дедиференціацію пош¬коджених тканин. Таким чином творчий процес включає рівні розуму, розділені більшою відстанню, ніж в інших випадках розумової активності, виключаючи патологічні стани, які становлять відхід назад без наступного стрибка вперед. Емоційні прояви евристичного акту, раптове осяяння, що виникає при відреагуванні, і катарсис також свідчать про їхнє підсвідоме походження, їх можна порівнювати з катартичним ефектом аналітичного методу, що вносить репресовані комплекси у свідомість пацієнта.

Переструктурування розумової організації, здійснене новим відкриттям, передбачає, що творчий акт має революційну, деструктивну сторону. Шлях історії вимощений її жертвами: відкидання "ізмів" мистецтва, "епіциклів" та "флогістонів" науки тощо.

Асоціативні вміння навіть софістичного роду, які вимагають значної зо¬середженості, не показують високих творчих рис. їхнім біологічним еквівалентом є активність організму, що перебуває в стані динамічної рівноваги з оточенням — як відмінної від більш ефективних проявів його регенеративних можливостей.

Головну відмінність рис асоціативної та бісоціативної дії можна підсумувати в такому вигляді:

Звички         Оригінальність

оригінальність з обмеженою мат¬рицею бісоціація незалежних матриць

керівництво до- і позасвідомими про¬цесами   керівництво підсвідомими процесами зі стриманістю

динамічна рівновага     активація регенеративних можливо¬стей

ригідність змінних варіацій теми    вища мінливість ("відійти, щоб далі стрибнути")

повторення  новизна

консервативність  деструкгивніс-гь — творчість

 

Такий короткий виклад теорії бісоціації Кестлера. Два моменти в цій капітальній праці заслуговують на увагу. Перший — сам творчий принцип бісоціації, протиставлений нетворчій асоціації. Другий — ті умови, які створюють оптимальну основу для вільного перепланування та комбінування досвіду. Загальний смисл цих умов полягає у регресії