Сучасні заклади освіти, їх соціальні функції і проблеми

Освітні заклади спеціально створюються для забезпечення реалізації суспільного ідеалу особистості, провідних соціальних груп, для репродукції та розвитку суспільства. Система освітніх закладів будь-якої країни є провідним фактором соціалізації, зокрема соціального виховання. Головною метою системи навчально-виховних закладів освіти є адаптація до існуючих цінностей культури суспільства, окремих його груп. Проте при орієнтації країни на внутрішній розвиток адаптація відбувається таким чином, що вона не гальмує, а навпаки забезпечує підвалини для індивідуалізації (процес формування неповторних, унікальних рис) особистості, групи. Тому структура, організація, зміст соціально-педагогічної діяльності у системі освітніх закладів залежить від відповідних провідних соціальних цінностей суспільства.

В країнах, де домінують трансцендентні (позаосвітні, не досяжні для пізнання, як правило, релігійні) цінності і соціоцентричні (цінності окремих об'єднаних за ознаками раси, статі, національності, соціального положення, соціальних груп тощо), освітні системи часто-густо централізовані, тому що держави намагаються їх контролювати через жорстку регламентацію діяльності освітніх закладів та обмежувати напрями, зміст і рівень розвитку людини, окремих груп. Тут превалюють адаптаційні та інтеграційні процеси цілеспрямованої соціалізації, оскільки "поверненням до минулого" держава намагається "законсервувати" соціально-економічний устрій суспільства. Прикладом можуть бути освітянські системи Давнього Китаю, Радянського Союзу, сучасних мусульманських країн - Ірану, Іраку тощо

У разі домінування антропоцентричних цінностей (система цінностей, де найвищою цінністю є людина, її індивідуальність) країна через освітні заклади створює умови для індивідуалізації людини, розкриття і реалізації її життєвих сил, творчого потенціалу, які є фундаментом подальшого розвитку суспільства. Але перевага індивідуалізації в процесі соціалізації може створювати умови для формування хибного відчуття незалежності людини від суспільства, що призводить до підсилення центробіжних сил в ньому та до втрати незалежності (як це відбувалося в Давній Греції) і, звісно, до погіршення умов соціалізації людини.

В країнах, що мають за мету поступовий всебічний розвиток суспільства і людини, процеси соціалізації (адаптація, інтеграція та індивідуалізація), як і найкраща з перелічених систем цінностей, мають бути гармонізовані, щоб створити умови для засвоєння всіма членами суспільства надбань матеріальної і духовної культури (етнічної, суспільної, світової) і вже на цих засадах створювати нове, унікальне, що розширює горизонт культури людини, суспільства, людства. Такі розвинуті країни, як: СІНА, Німеччина, Великобританія намагаються сьогодні гармонізувати процес соціалізації, створити такі умови соціального виховання, які забезпечили б розвиток одиничного, особливого і загального через систему освітніх закладів. Однак, в кожній країні є позитивні і негативні сторони діяльності освітянських систем, та й в будь-якому суспільстві мова може вестися тільки про перевагу окремих цінностей при існуванні інших.

Найбільше ускладнено соціальне виховання у освітніх закладах країн, що перебувають у стані соціально-економічного перехідного періоду, оскільки їх суспільства від одних соціальних цінностей вже відмовилися, а інші ще не стали реальністю соціального буття. Проте саме для цих країн, до яких належить і Україна, соціальне виховання через систему освітніх закладів є найважливішим, оскільки перебудова виховання в освітянській системі може стати знаряддям прискорення переходу суспільства до нових цінностей і стабілізації суспільного розвитку.

Соціально-педагогічна діяльність в закладах освіти здійснюється, за Статтею 22 Закону України "Про освіту", через соціально-педагогічний патронаж. "Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища,

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні