Сучасні заклади освіти, їх соціальні функції і проблеми
Провідна роль закладів освіти у соціально-педагогічній діяльності суспільства полягає у безпосередньому зосередженні їх на досягненні ідеалу соціального виховання країни: стосовно особистості — "гармонійно розвинутої, високоосвіченої, соціальне активної й національно свідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення", стосовно суспільства - "консолідація українського народу в українську політичну націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу", та на здійсненні його мети - "набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури". Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. значно розширила основну мету української системи освіти: "створити умови для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства".
"Концепція виховання у національній системі освіти" визначає загальну для усіх освітніх закладів систему виховних завдань:
- забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
- відхід від уніфікації в процесі виховання, від "усередненого" виховання;
- формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
- виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;
- формування мовної культури, вміння володіти українською мовою та вживати її;
- виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування власної світоглядної позиції;
- утвердження принципів загальнолюдської моралі і правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти, толерантності, працелюбності та інших доброчинностей;
- формування почуття господаря й господарської відповідальності, підприємництва та ініціативи, підготовка дітей до життя в умовах ринкових відносин;
- забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорона й зміцнення їх фізичного, психічного та духовного здоров'я;
- формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків;
- забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;
- вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
- прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами індивідуальної свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;
- спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадської діяльності. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. дещо уточнює виховні завдання, а саме:
- виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відносин;
- виховання здорового способу життя;
- формування моральної і життєтворчої мотивізації, активної громадянської та професійної позиції;