Сучасність рок-музики

Сучасність рок-музики

Рок-музика (англ. Rock) — узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)». Також «роком» називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.

Рок-музика має велику кількість напрямків: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (т. зв. «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.

Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США, внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Проте, хоча, як правило, з деяким запізненням, національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР в кінці 1960-х років.

Термін «рок-музика» дуже розмитий і його межі дуже важко визначити. Інколи його використовують для опису досить слабкопов'язаних напрямків, таких як соул та Важкий метал. Належність деяких стилів музики до рок-музики заперечується. При визначенні належності того чи іншого напрямку до рок-культури, користуються соціальним та музичним факторами

До початку 90-их років мейнстрім знаходився в кризі, розвиваючись або за рахунок нечисленних зірок поп-року, або за рахунок поп-музики, або за рахунок вже не маючого відношення до року електропопу і поп-металу, але ніяк не стикаючись з роком. Рок-музика, продовжуючи розвиватися, залишалася по всьому світу, а особливо в андерграунді США. Проте в 1990-их трапився прорив — альтернативна музика увійшла в мейнстрім. З одного боку, це викликало незадоволеність радикально настроєних фанатів. Хоча мінуси в цьому, дійсно, були, був і істотний плюс — все, здавалося б, протилежні альтернативні субкультури (інді, панк, метал, техно) стали співпрацювати і шукати нові шляхи, прагнучи протистояти відвертому мейнстріму.

Аж до 1991 року гранж розвивався як андерграундне явище сіетлської сцени. Поворотним моментом в музиці 90-их став несподіваний гучний успіх альбому «Nevermind» грандж-групи Nirvana. Саме з цієї миті інді-музиці став відводитися час в американському теле- і радіоефірі, а лідер Nirvana Курт Кобейн був оголошений «голосом покоління». Музика Nirvana була квінтесенцією гранджа — тягучою, відчайдушною, депресивною, побудованою на похмурих рифах, сумішшю альтернативного року і панк-рока. В порівнянні з попередниками музика Nirvana, проте, стала куди мелодійнішою (вплив Hüsker Dü і The Pixies).

Услід за успіхом Nirvana в мейнстрім стали проникати і інші грандж-групи. В першу чергу це «велика четвірка» гранджа, в яку, разом з Nirvana, входили Pearl Jam, Alice in Chains і Soundgarden. Якщо музика Pearl Jam, яких вважають однією з найвпливовіших груп 90-их, також була гранджем з сильним впливом панку і своєрідною мелодикою, то Alice in Chains і Soundgarden грали трохи іншу форму цього напряму — монументальніший рок, на який зробив більший вплив не панк, а метал (зокрема, Black Sabbath).

Услід за першою хвилею гранджа з'явилися ряд послідовників: Stone Temple Pilots, Bush, Silverchair. До 1994 року широка популярність гранджа стала сходити нанівець, що було частково викликане самогубством Курта Кобейна. Проте вплив гранджа на рок-музику 1990-их значний.

Незабаром після спаду гранджа почав розвиватися піджанр пост-грандж, групами якого створювалося

1 2 3 4 5