Суспільний поділ населення Київської Русі
План
Суспільна організація. 3
Господарська діяльність. 7
Соціальний поділ населення в Київській державі 10
Бояри. 10
Вільні люди. 10
Напіввільні і раби. 11
Князь. 11
Боярська рада. 12
Віче. 13
Суспільна організація
Маючи за різними підрахунками, від 3 до 12 млн. населення й величезну територію, що обіймала близько 800 тис. кв. км (майже половина її - в межах сучасної України), Київська Русь була найбільшою політичною формацією середньовічної Європи. До того ж ця формація швидко розвивалася. Попри поступове зростання відмінностей між простим людом і новосформованою племінною знаттю землеробське суспільство східних слов'ян ІХ ст. залишалося порівняно однорідним в етнічному та соціальному відношенні, але в наслідок швидкої розбудови Києва до слов'янського середовища потрапляють варязькі воїни-купці, фінські мисливці, тюркські найманці, грецькі ремісники, вірменські та Єврейські торгівці. З піднесенням міст стали процвітати купці та ремісники. Нарешті, прийняття християнства спричинилося до появи нового класу - духовенства. Словом, населення Київської Русі стало більш космополітичним за культурною орієнтацією, етнічно строкатим і дедалі глибше розташованим соціально.
Найвище місце в суспільній ієрархії, що народжувалася, посідали численні члени різних відгалужень династії Рюриковичів
На щабель нижче від бояр стояла міська знать, або, як її називали, - люди, що часто вважались "середнім класом" Києва. Найвизначніші його представники були великими купцями, що займалися міжнародною торгівлею, вступали в родинні зв'язки з боярами й домінували у міській політиці. Порівняно з бюргерами Західної Європи тих часів міська знать Київської Русі була далеко могутнішою й численнішою, навіть після того, коли занепад торгівлі у ХІІ ст. призвів до часткової зменшення її ролі. До менш впливових і бідних городян, яких ще називали "молодшими людьми", належали дрібні торгівці, крамарі, високомайстерні ремісники, зокрема зброярі, каменярі, гончарі, ювеліри, що гуртувалися і ремісничі корпорації (цехи). Найнижчу сходинку соціальної драбини займала "чернь" - ті, хто нічого не мали й наймалися на "чорну роботу".
Величезну більшість населення становили селяни, або смерди. Про селян відомо небагато, оскільки історичні джерела зосереджували увагу на вищих класах. Загальновизнаним є факт, що протягом усієї Київської доби більшість селян були відносно незалежними. Проте у ХІІ - ХІІІ ст. із початком лихоліття з'являються ознаки зростаючого