Суспільство ризику У. Бека

до непередбачених політичних дій. Недовіра до існуючих політичних інститутів й організацій зростає. Нестабільність і недовіра періодично викликають у суспільстві пошук точки опори - «твердої руки». Таким чином, повернення до минулого, у тому числі авторитарного й навіть тоталітарного, не виключається.

У суспільстві ризику, за У. Беком, відмінності між людьми в залежності від доходу, освіти, місця проживання не є важливими. Мало того, з погляду «нового індивідуалізму» не так важливі навіть відмінності статі в традиційному значенні. У зв'язку з цим німецький дослідник зазначає: «Говорячи спрощено, місце станів займають уже не соціальні класи, а місце соціальних класів - не стабільні рамки сімейних відносин. Чоловік й жінка окремо стають життєво важливою одиницею відтворення соціальних відносин. Іншими словами, індивіди усередині й поза родиною стають ос­новними діючими особами в забезпеченні свого обумовленого ринком існування й пов'язаного із цим планування й організації власної біографії». Тим самим малюється картина суспільства, утвореного множиною індивідів, які включені у ринкові відносини й які піддані страху і не­впевненості.

Концентрація ризиків у суспільстві ризику призводить до так званого «ефекту бумеранга» ризику, тобто до універсалізації і глобалізації ризиків, які руйнують класові і національні межі. «Ефект бумеранга» породжує зворотний зв'язок і споживання ризику є одночасно і початком його виробництва. У розвинених країнах сучасного світу суспільне виробництво багатств постійно супроводжується суспільним виробництвом ризиків

Відповідно, проблеми і конфлікти розподілу багатств у відсталих країнах ускладнюється проблемами і конфліктами, що породжені ви­робництвом, визначенням і розподілом ризиків, які виникають у процесі науково-технічної діяльності.

Ця зміна логіки розподілу багатства в суспільстві, яке ґрунтується на нестачі благ, логікою розподілу ризиків у розвинених країнах модерна історично пов'язана з двома основними обставинами:

1. Вона спостерігається там і тією мірою, у якій завдяки досягнутому рівню людських і технолого-виробничих сил, а також правових і соціально-державних гарантій і регламентацій стає можливим об'єктивно зменшити і соціально обмежити справжню матеріальну злиденність;

2. Вона пояснюється тим, що внаслідок прагнення зростаючих у процесі модернізації виробничих сил ризики та пов'язані з ними потенціали самознищення набувають нечуваного донині розмаху.

Ризики постійно виробляються суспільством, причому це виробництво легітимне, здійснюється в рамках інституціональних структур, в усіх сферах життєдіяльності суспільства - економічній, політичній, соціальній. Ризики - неминучі продукти прийняття рішень. Політикою займаються, щоб було рішення, а не тільки нескінченне обговорення. В умовах, коли ліквідована авторитетна інстанція знання, то врешті-решт джерелом того чи іншого рішення виявляється саме рішення. Ситуація, в якій зіштовхуються політичні сили, що діють децізіоністські, тобто на основі рішення, дуже небезпечна.

У. Бек, розмірковуючи про охоронні функції політики, доходить висновку, що питання про те, хто буде інтерпретувати, що є ризики, а що - ні, вирішується на користь політики, а не субполітики. Більш розгорнуту відповідь на питання про розподіл політики і субполітики У. Бек дає в роботі «Винахід політичного». Тут він констатує: «Наша теорія, її аналітична серцевина, практично аморально та безнадійно говорить про те, що рефлексивна модернізація призводить до фунда­ментальних потрясінь, котрі, як антимодерн, або ллють воду на млин неонаціоналізму і неофашизму (а саме в тих випадках, коли більшість, в силу послаблення надійності та безпеки, закликає

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні