Суть керівництва. Природа та форми влади і впливу

ситуацій, заохочувати працівників приймати самостійні рішення, стимулювати підлеглих за досягнення позитивних результатів.

Мінімальна турбота про виробництво, а також про потреби працівників закладена у формулі, що підкреслює невисоку зацікавленість менеджера у збереженні свого посадового місця в організації. Такі керівники найчастіше застосовують мінімальні зусилля при здійсненні управлінського впливу, приховують свої думки та відносини з іншими людьми, не вмішуються у конфліктну ситуацію, не користуються зворотним зв'язком тощо.

Згідно з позицією 5. 5 менеджер використовує підхід, який характеризується «золотою серединою» і дає змогу орієнтуватися на збереження існуючого положення. Керівник прагне підтримувати рівномірний темп діяльності, перевіряти факти та переконання підлеглих тільки у випадку виникнення розбіжностей, критично сприймати погляди підлеглих, у конфліктних ситуаціях займати позицію, яка влаштовує всіх, домагатися згоди при розробці рішень, давати неформальні оцінки інформації, отриманої з допомогою зворотного зв'язку.

При застосуванні формули 9. 9 керівник синтезує турботу про виробництво (9) і турботу про працівників (підлеглих) (9). Цей тип управління створює орієнтований на досягнення мети організації колективний підхід, забезпечує активну діяльність людей, їхню ініціативність, колективне розв'язання конфліктних ситуацій тощо. При цьому керівник отримує широку підтримку підлеглих, старається постійно їх заохочувати, уважно вислуховувати, поділитися тривогами та міркуваннями, вивчати природу конфлікту й усувати джерело його виникнення, добиватися схвалення рішень підлеглими, заохочувати двобічний зворотний зв'язок з метою підвищення ефективності діяльності організації.

При виборі конкретних підходів менеджер перебуває під впливом таких факторів, як характер організації, система цінностей, власний досвід та наявність випадковостей.

 

4. Форми впливу та влади.

Влада - інструмент соціального управління, який здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до виник­нення, зміни чи припинення людських стосунків та взаємозв'язків між складовими соціоекономічної системи. Влада - право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподілювати ресурси, діяти | як організатор, керівник та контролер водночас.

Баланс між владою та обов'язками називається принципом паритету.

Розподіляючи владу між підлеглими, керівник залишає за собою функції координатора, тобто він може при необхідності втручатися у розвиток ситуації і коригувати діяльність персоналу. Необхідність координації зумовлена принципом одноособового керівництва Анрі Файоля, який образно зазначав; "Тіло з двома головами у суспільстві, як і в живій природі - це монстр, який приречений на вимирання. "

Здатність лідера здійснювати вплив визначається рівнем керівного потенціалу, реалізовувати який керівник зобов'язаний у певних ситуаціях

Джерела керівної сили лідера полягають у тому, що обіймаючи посаду, він отримує певні права і повноваження, а також у набутому досвіді, авторитеті і професійних досягненнях.

Влада може набувати різноманітних форм. У співпраці четверо американських дослідників - Джон Френч, Бертрам Рейвен, Пол Херсі та В. І. Натемайєр розробили зручну класифікацію підстав 'влади. Згідно з їх висновками існує сім основних форм влади:

  1. 1.      Влада, що заснована на примусі, штрафних санкціях та за­грозі покарань.
  2. 2.      Влада, що заснована на винагородах.
  3. 3.      Експертна влада.
  4. 4.      Еталонна влада (харизматичний вплив).
  5. 5.      Законна або традиційна влада.
  6. 6.      Влада, заснована на участі.
  7. Інформаційна влада.

Сила примусу: в її основі лежать побоювання підлеглих, різні за походженням (страх втратити роботу, потрапити у "чорний список", бути покараним). Керівник намагається подавляти, знешкоджувати тих співробітників, які від нього залежать,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні