Свято-Троїцький жіночий монастир

Свято-троїцький жіночий монастир

У невеличкому містечку Корець, що на Рівненщині, розмістився один з найдавніших храмів нашої країни Свято-Троїцький жіночий монастир. Його історія починається з XVII століття. Православну обитель у 1620 році заснував князь Самуїл Корецький. На той час у місті вже був жіночий монастир Свято-Воскресенський, однак він не міг вмістити усіх монахинь. Тому ігуменія Серафима попросила свого брата князя Самуїла побудувати новий, більший монастир. У розпорядженні князя були свої цегельні заводи, вапнярні, робоча сила. Тому храм і сестринський корпус будували швидкими темпами. Утім побачити монастир князю Самуїлу не вдалося. Через два роки він загинув у битві з турками. Будівництво перейшло у руки брата католика Яна-Карла. Але і той справу не завершив. І лише у 1810 році монастирський храм добудував останній корецький князь Йосип Чарторийський. У 1831 році під час польських повстань монастир згорів. І так простояв більше 30 років. У 1864 році за відбудову святині взялася ігуменія Аполлінарія, настоятелька Воскресенського монастиря. А через 13 років будівництво завершила новопризначена ігуменія Феофанія. Художній розпис вівтаря і центральної частини храму зробили майстри Почаївської іконописної майстерні — послушник іконописець Петро Патокин і три його помічники із лаври. Іконостас замовили у Москві.

21 вересня 1880 року православну обитель освятили як Свято-Троїцький жіночий монастир. А у приміщенні Свято-Воскресенського організували притулок для дівчаток, тепер тут духовне училище.

Головна споруда архітектурного комплексу монастиря — Троїцький собор з двома боковими вівтарями на честь Успіння Божої Матері та преподобfного Іова Почаївського

До собору прибудовані келії з трапезною і тепла церква на честь Іоанна Хрестителя.

На території монастиря могила Анни Андро, дівоче прізвище Олєніна. За переказами, це перша наречена російського поета Олександра Пушкіна. “Я вас любил…”, “Что в имени тебе моем”, “Не пой, красавица, при мне”, “Ее глаза”. Ці вірші 29-річний Пушкін присвятив саме їй. Заміж Анна Андро вийшла лише після смерті поета за Федора Андро, який став Президентом Польщі. У 1885 році, після смерті чоловіка, Анна Олексіївна поселилася у маєтку молодшої доньки поблизу Корця. У свої останні роки жінка вела набожне життя і була покровителькою храму. Опікувалася монастирським сирітським притулком. Саме тому вперше за історію чернецтва мирянку поховали на території православної обителі, хоча Анна черницею так і не стала. Прикраса монастирського двору — пасіка. Вона нагадує православне село-приход. По центру храм—макет Троїцького собору. Пасіка, яку доглядають самі монахині, — символ єднання служіння Богові у молитві та чернечій праці заради Христа та в славу Божої Матері.

Є у дворі монастирська криниця. Цілющої води з неї приходять попити усі прочани.

У 1905 році на території монастиря побудували триярусну дзвіницю. Відтоді її дзвони щоразу скликають людей у храм.

У радянський період корецька обитель була одним із дев’яти монастирів України, які не закрила влада. Навіть більше того, під дахом корецької обителі знайшли своє пристанище черниці інших монастирів

Центр монастирського життя — Свято-Троїцький собор. У ньому знаходяться престоли в честь Святої Трійці, в честь Успіння Пресвятої Богородиці та в ім’я преподобного Іова Почаївського. Одній із плащаниць храму

1 2