Свято-Троїцький жіночий монастир
Свято-троїцький жіночий монастир
У невеличкому містечку Корець, що на Рівненщині, розмістився один з найдавніших храмів нашої країни Свято-Троїцький жіночий монастир. Його історія починається з XVII століття. Православну обитель у 1620 році заснував князь Самуїл Корецький. На той час у місті вже був жіночий монастир Свято-Воскресенський, однак він не міг вмістити усіх монахинь. Тому ігуменія Серафима попросила свого брата князя Самуїла побудувати новий, більший монастир. У розпорядженні князя були свої цегельні заводи, вапнярні, робоча сила. Тому храм і сестринський корпус будували швидкими темпами. Утім побачити монастир князю Самуїлу не вдалося. Через два роки він загинув у битві з турками. Будівництво перейшло у руки брата католика Яна-Карла. Але і той справу не завершив. І лише у 1810 році монастирський храм добудував останній корецький князь Йосип Чарторийський. У 1831 році під час польських повстань монастир згорів. І так простояв більше 30 років. У 1864 році за відбудову святині взялася ігуменія Аполлінарія, настоятелька Воскресенського монастиря. А через 13 років будівництво завершила новопризначена ігуменія Феофанія. Художній розпис вівтаря і центральної частини храму зробили майстри Почаївської іконописної майстерні — послушник іконописець Петро Патокин і три його помічники із лаври. Іконостас замовили у Москві.
21 вересня 1880 року православну обитель освятили як Свято-Троїцький жіночий монастир. А у приміщенні Свято-Воскресенського організували притулок для дівчаток, тепер тут духовне училище.
Головна споруда архітектурного комплексу монастиря — Троїцький собор з двома боковими вівтарями на честь Успіння Божої Матері та преподобfного Іова Почаївського
На території монастиря могила Анни Андро, дівоче прізвище Олєніна. За переказами, це перша наречена російського поета Олександра Пушкіна. “Я вас любил…”, “Что в имени тебе моем”, “Не пой, красавица, при мне”, “Ее глаза”. Ці вірші 29-річний Пушкін присвятив саме їй. Заміж Анна Андро вийшла лише після смерті поета за Федора Андро, який став Президентом Польщі. У 1885 році, після смерті чоловіка, Анна Олексіївна поселилася у маєтку молодшої доньки поблизу Корця. У свої останні роки жінка вела набожне життя і була покровителькою храму. Опікувалася монастирським сирітським притулком. Саме тому вперше за історію чернецтва мирянку поховали на території православної обителі, хоча Анна черницею так і не стала. Прикраса монастирського двору — пасіка. Вона нагадує православне село-приход. По центру храм—макет Троїцького собору. Пасіка, яку доглядають самі монахині, — символ єднання служіння Богові у молитві та чернечій праці заради Христа та в славу Божої Матері.
Є у дворі монастирська криниця. Цілющої води з неї приходять попити усі прочани.
У 1905 році на території монастиря побудували триярусну дзвіницю. Відтоді її дзвони щоразу скликають людей у храм.
У радянський період корецька обитель була одним із дев’яти монастирів України, які не закрила влада. Навіть більше того, під дахом корецької обителі знайшли своє пристанище черниці інших монастирів
Центр монастирського життя — Свято-Троїцький собор. У ньому знаходяться престоли в честь Святої Трійці, в честь Успіння Пресвятої Богородиці та в ім’я преподобного Іова Почаївського. Одній із плащаниць храму