Театр як комунікація

Зміст 

Вступ

1. Сутність театру, його призначення

2. Театральне мистецтво, його особливості

3. Театр як комунікація

Висновок 

 

Вступ

Ніхто на світі не встановив, та й не встановить точного року народження театру. Час існування театру виміряється небувалою за історичними масштабами мірою - часом існування самого роду людського. День виникнення театру прихований за гірською грядою давно збіглих століть і тисячоріч, у глибинах найдавнішої, найбільш віддаленої від нас епохи історії людства. Тієї епохи, коли людина, яка вперше взяла у свої руки знаряддя первісної праці, ставала людиною.

Праця принесла їй поетичне прозріння: людина стала знаходити в собі поета, естетичну здатність поетичного сприйняття миру.

У ті далекі століття в тільки но народженій поезії не було могутніх крил, її ще не торкнувся потужний подих вільного польоту. До якогось строку, до якоїсь пори призначення її зводилося тільки до підлеглого супроводу обрядів і ритуалів, що затверджувалися в побуті первісної громади. А коли підійшов вже час її зрілості, самостійності поетичного існування, поезія вирвалася на волю, обірвавши пута колишньої неподільності з побутом. І тоді наступив час зближення долі поезії з долею театру.

У золоту пору дитинства людства перші поети землі - великі грецькі трагіки Есхил, Софокл, Єврипид, як добрі генії поезії схилилися над колискою театру

Вони викликали його до життя. І вони обертали його до служіння людям, до прославляння духовної могутності людини, його неприборканої сили, моральної енергії героїзму. За минулі з тієї пори тисячоріччя усе ще не померкло ім'я одного з перших героїв театру. Їм був Прометей Эсхила - заколотний богоборець, засуджений Зевсом на вічні страждання за служіння людям, за те, що добув для них вогонь, навчив їх ремеслам і наукам. Навічно прикутий до скелі, він гордо славив волю й достоїнство людини.  

1. Сутність театру, його призначення

Якої тільки зміни не відбувалися на землі - епоха випливала за епохою, одна суспільно-економічна формація поміняла іншу, виникали й зникали держави, країни, імперії, монархії, у глибинах океану зникла Атлантида, розгніваний Везувій гарячою лавою залив нещасну Помпею, на довгі століття піски занесли на Гиссарликському пагорбі оспівану Гомером Трою, - але ніщо й ніколи не переривало вічного буття театру.

Найдавніший утвір людини, до наших днів зберігає він незмінну притягальну силу, невигубну життєстійкість, той чудодійний еліксир молодості, секрет якого так і не відкрили алхіміки середньовіччя. В усі попередні епохи, скільки б їх не нарахувати - завжди, - жила в людині вічна потреба в театрі. Та потреба, що зародилася ніколи на древніх діонисових святах виноградарів на честь міфічного божества земної родючості.

Театр потрібний був людині завжди!

Десятки тисяч глядачів - чи ледве не все населення міст-республік -добиралися на театральні вистави в Древній Греції. І понині нагадуванням про тім служать напівзруйновані часом величні амфітеатри, споруджені в нескінченно далекі від нас часи.

Як тільки не складалася в минулому доля театру! Він випробував, пережив все, поки

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні