Театр як комунікація

незважаючи на століття.

Воно незрівняне й із творчістю художника. Його картина, його гравюра або акварель - теж уже за кінчений процес творчості. Художник може експонувати їх на виставці, у картинній галереї, художньому музеї, може продавати їх і дарує або зберігати в себе в майстерні.

У відмінність же від літератури, від живопису, скульптури глядач, що прийшов у театр, стає не творцем уже створеного, а безпосереднім співучасником творчості. Він активно залучений театром живий і хвилюючий процес самого створення сценічного добутку - спектаклю. Адже спектакль починає жити тільки з тієї самої миті, коли розкривається перед глядачем театральна завіса й перестає існувати, коли завіса закривається коли порожніє зал для глядачів і потухають театральні вогні.

Гарний спектакль надовго зберігається в театральному репертуарі. Але щораз, при кожної новій зустрічі із глядачем він заново виникає, заново народжується. А потім його не стане: артисти розійдуться по домівках, зі сцени заберуть декорації віднесуть реквізит і бутафорію, і на спустілих сцен від спектаклю, що тільки що так хвилював і торкав глядача, нічого не залишиться.

Але скільки б не пройшло після того часу, день, позначений на театральній афіші, він виникне, як не один раз виникав і раніше. У наступні дні, тижні й місяці все повториться знову й знову. Але постійно повторюваний спектакль не буде тим самим. Щораз, залежно від сьогоднішнього внутрішнього стану глядачів, від сьогоднішнього щиросердечного настрою акторів і від безлічі інших причин й обставин, здатних підвищувати або ж знижувати емоційний тонус творчості, він чимось буде відрізнятися

Той самий спектакль може йти при дивно гарячому, схвильованому сприйнятті глядачів, при святковій насназі акторів, імпровізаційному блиску їхньої майстерності. І він же може похмуро, при несподіваній глядацькій байдужості, без усякого підйому, немов хтось підмінив акторів, тільки ще вчора з такою наснагою виступаючих у тім же самому спектаклі, у тих же самих ролях.  

3. Театр як комунікація 

Природа мистецтва театру синтетична, адже її художній образ виникає завдя¬ки синтезу драматургії, музики, архітектури, живо¬пису, скульптури, майстерності актора. Основним засобом сценічної мови в театрі стає гра актора: тут і конфлікт, і характери, і атмосфера людських стосунків.

Саме актор може порушити міру умовності, що притаманна мистецтву театру. Проте створити повноцінний образ здатний тільки справжній актор, який володіє засо¬бами акторської майстерності: системою зображувально-виражаль¬них прийомів (міміка, дикція, інтонація, пластика, рух тощо), фантазією, вмінням імпровізувати, до того ж вмінням співати тощо. Це дає можливість акторові встановити емоційний контакт з глядачем, примусити останнього співпереживати дії, що розгортаються на сцені.

Вистава розглядається як своєрідний канал зв'язку, як знакова система, що несе інформацію. При цьому інформаційні можливості художньої мови виявляються значно ширшими, мова мистецтва більш зрозуміла, метафорична, емоційно сильніша, ніж розмовна.

Мистецтво театру впливає комплексно і на розум, і на душу людини, формує цілісну особистість. Воно впливає на особистість через естетичний ідеал, який виявляється як в позитивних, так і в негативних образах. Театр дозволяє людині пережити інші життя як свої, збагатитися чужим досвідом. Цей досвід виступає як художньо організований, узагальнений, осмислений художником.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні