Театральне мистецтво Вінниччини

План

1. Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського

2. Вінницький обласний театр ляльок

Список використаних джерел


1. Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського

Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського є закладом мистецтв, що належить територіальним громадам Вінницької області, і перебуває в управлінні Вінницької обласної Ради.

Власне приміщення театру розташоване в центрі міста за адресою: вулиця Театральна, 13 і має зал на 700 місць.

З 1986 року театр художнім керівником театру є Народний артист України В. Є. Селезньов. У стінах театру розвинули свій творчий хист Народні артисти України В. Селезньов, Н. Кондратюк, А. Овчаренко, Л. Бєлозьорова, В. Прусс, В. Матковський, К. Барил, В. Сироватко, М. Сардаковський, Заслужені артисти України В. Хрещенюк, К. Норець, Н. Колесниченко, Л. Мамикіна, В. М. Постніков, Ю. Раденко, А. Марчук, А. Цехмейструк, К. Селезньова які складають творче ядро колективу.

28 жовтня 2004 року театр отримав статус академічного

На початок двадцятого сторіччя Вінниця відчула, що для повної відповідності поняттю про європейське місто їй не вистачає опери. Добробут місцевої еліти вимагав компліментів, і лише театр з його романтичною атмосферою міг задовольнити бажання світських утіх. Ймовірно, питання організації суспільного дозвілля обговорювалося і в офіційних кабінетах міської думи. Її голова Микола Оводов теж розділяв думку про необхідність театру для міста, та й визнаний вже архітектор Григорій Артинов був готовий подарувати місту чергову новобудову, якою було призначено перемогти час.

Із коштами також затримки не було. Місцева буржуазія вже могла їх пожертвувати на власні розваги. Час зберіг імена декількох вінницьких підприємців, хто узявся за зведення приміщення театру. 30 січня 1910 року купець Л. Зискінд повідомляв Вінницьку міську управу «Маю честь заявити, що на виконання переданого мені підряду зі споруди міського театру, я приймаю компаньйона М. Неєра на рівних зі мною правах і обов'язках».

Виготовленням декорацій зайнялося одеське ательє М. Басовского, що брав участь в оформленні Александрійського імператорського театру. Меблі поставив магазин Г. Зайденверга, технічне і електротехнічне оснащення — контора И. Ройзенбурта. Будівля була побудована і оснащена за 11 місяців.

«Камерний театр вартості 160 тисяч. Електричне освітлення, розкішні декорації, всілякі пристосування і світлові ефекти. Окреме фойє, два буфети, вестибюль, каса, контора. Три завіси: розсувна (суконна), з клапаном і рекламна. Десять окремих убиралень для артистів з дзеркалами і умивальниками.

Театр вміщає до 1000 місць. Здається під всілякі гастрольні спектаклі зі всіма витратами: освітлення, опалювання, декорації, вісім гарнітурів меблів, реквізит, костюмерна, необхідна бутафорія. Службовці: робочі на сцені з досвідченим машиністом, сторож і розсильний, капельдинери, контролер, касирка», — так описував в 1910 році театр літературно-художній календар-довідник «Вся Вінниця».

Судячи з інших архівних документів, в новозведеному осередку Мельпомени життя било ключем. Відомо, що в квітні 1912 р. орендарем театру була Р. Д. Леонтовська, яка зобов'язувалася платити міській управі за оренду театру 600 рублів в місяць і 25 — за кожен спектакль. Вартість вхідного квитка

1 2 3 4 5 6 7 8