Технології соціального передбачення

Технології соціального передбачення

Передбачення соціальне - випереджувальне відображен­ня соціальної дійсності. Передбачення соціальне поділяється на реалістичне (наукове і буденне) і фантастичне ( утопії, релігійні пророцтва).

Специфіка наукового передбачення полягає в тому, що воно, на відміну від інших видів, ґрунтується на знанні суспільних законів. У літературі існує декілька типологій наукового соц­іального передбачення: пророкування (опис перспектив) і про­грамування (розроблення рішень соціальних проблем); прогно­зування (визначення якісних параметрів передбачуваних явищ). У якості форм конкретизації наукового соціального пе­редбачення виступають гіпотеза (опис майбутнього на рівні визначень загальної соціальної концепції), прогноз (якісне і кількісне передбачення прикладного характеру), план (дирек­тивна постановка мети та деталей і передбачення деталей до­цільного розвитку).

Прогнозування - процес наукового передбачення, розроб­ка прогнозів. Розрізняють екологічне прогнозування, геологіч­не прогнозування, гідрометеорологічне прогнозування, еконо­мічне, соціальне та інші види.

Соціальне прогнозування - передбачення ходу соціальної хво­роби, що ґрунтується на її розпізнання, діагнозі, а також конкретне судження про стан певного соціального явища в майбутньому.

Технології соціального прогнозування - незамінний інстру­ментарій соціального передбачення, дослідження і вирішення соціальних проблем сучасного світу. Мета прогнозування - не просто передбачити ті чи інші явища майбутнього, а сприяти більш ефективному впливу на них у потрібному напрямі.

Соціальне прогнозування побудоване на трьох взаємопов'язаних способах отримання інформації про майбутнє: 1) екстраполяція в майбутнє сучасних тенденцій і закономірностей розвитку суспільства (передбачаючи, що і на певну перспекти­ву ці тенденції будуть зберігатися без істотних змін); 2) оцінка можливого чи бажаного в майбутньому стану того чи іншого явища (насамперед експертна оцінка); 3) моделювання прогно­зованих явищ (розуміючи під моделлю будь-яке умовне, спро­щене для зручності дослідження схематичне уявлення про об'єкт прогнозування - сукупність показників, сценарій мож­ливого чи бажаного розвитку подій і т. ін. , аж до чітко формал­ізованих математичних моделей-управлінь)

Соціальне прогнозування тісно пов'язане з інноваційною діяльністю, тому що являє собою прийоми, спрямовані на тех­нологічне забезпечення реалізації ініціатив, які викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя, дають мож­ливість раціонально використовувати прогностичні знання, матеріальні та інші ресурси суспільства.

На рубежі 60-70-х pp. XX ст. спеціалісти запропонували побу­дову соціального прогнозу чи моделі шляхом системного аналізу.

Основоположником глобального прогнозування на основі системного аналізу є американський вчений Дж. Форрестер. Він використав математичні методи і ЕОМ для створення варіанта моделі економічного розвитку суспільства з урахуванням двох найважливіших факторів: чисельності населення і забруднення довколишнього середовища Його послідовники - члени Римсь­кого клубу - намагались знайти прогностичне вирішення соціаль­них завдань: з метою розробки можливих моделей світового роз­витку розглядали взаємозв'язок розвитку суспільства з глобальними проблемами, погіршенням "якості життя" в сучасно­му світі. У 1992 р. з'явився перший глобальний прогноз Римсько­го клубу під назвою "Межі зростання". Його автори під керівниц­твом Д. Медоуза побудували динамічну модель світу, яка була створена з урахуванням основних, на думку авторів, компонентів динаміки зміни світової системи: населення, капіталовкладення, земного простору, забруднення, використання природних ресурсів.

Результати соціального прогнозу дозволили авторам прий­ти до висновку: якщо б існуючі під кінець 60-х pp. тенденції й темпи розвитку економіки і росту населення збереглися, то гло­бальна екологічна катастрофа стала б неминучою. На основі ство­реного соціального прогнозу спеціалісти

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні