Технологія соціальної експертизи
Технологія соціальної експертизи
Під експертизою слід розуміти дослідження певного питання, що вимагає спеціальних знань, подання мотивованого висновку.
Термін “експертиза” походить від латинського еkspertus - досвідчений.
Головна специфічна риса експертизи полягає в тому, що вона являє собою вивчення завдання, яке погано піддається кількісному аналізові і важко - формалізації, але яке вирішується шляхом формування думки спеціаліста, здатного заповнити нестачу інформації досліджуваного питання, опираючись на свої знання інтуїцію, досвід вирішення подібних завдань, і систематизувати цю інформацію.
Опитування експертів дозволяють вирішувати ряд складних і важливих завдань:
• оцінити різні ситуації і діагностувати “соціальні хвороби”, а також виявити сутнісні характеристики досліджуваних об’єктів;
• умови для вибору із декількох варіантів пропонованих соціальних моделей, нововведень одного, оптимального варіанту;
• бути основою у соціальному прогнозуванні, побудові моделей майбутнього і пошукові шляхів та засобів їх реалізацій.
Запропоноване трактування соціальної експертизи зумовлює такі функції:
• діагностична — огляд стану соціального об’єкта в момент дослідження;
• інформаційно—контрольна функція — дослідження інформації про соціальний об’єкт і його оточення з метою встановлення їх достовірності та внесення відповідних коректив, якщо інформація містить викривлення;
• прогностична функція - вияв можливих станів соціального об’єкта в коротко, середньо- і довготривалій перспективі та можливих сценаріїв досягнення об’єктом цих станів;
• проектувальна функція — вироблення рекомендацій для соціального проектування і прийняття управлінських рішень.
Потреба у проведенні експертизи виникає щоразу, коли рішення нормативного характеру може негативно чи позитивно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому в органу, що приймає рішення:
1) немає ясності:
• стосовно можливих масштабів впливу рішення, що приймається, на життєдіяльність людей;
• у тому, наскільки різними будуть наслідки реалізації рішення для різних соціальних груп, різних територій, у різних соціокультурних умовах;
• у тому, яке ресурсне забезпечення необхідне для вирішення певних проблем.
Така ясність не може виникнути через такі причини:
• відсутність загальної думки при прийнятті рішень;
• нестача аргументів “за” і “проти” підготовленого рішення;
• неможливість отримати аргументи іншим, крім експертного, шляхом.
2) є намір:
• прогнозувати наслідки своїх рішень і соціально-проектної діяльності;
• аргументовано протистояти зовнішньому тискові (наприклад, органам більш високого рівня);
• використовувати у своїх діях авторитет спеціалістів.
З) є декілька рішень, що суперечать один одному, а це потребує наявності зовнішнього арбітра, щоб вибрати найкращий варіант.
Мета і завдання соціальної експертизи не можуть бути безмежними, в іншому випадку її проведення втратить практичний смисл. Соціальним підсумком експертизи має бути встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування