Технологiя соцiальної роботи як галузь соцiальних технологiй

Технологiя соцiальної роботи як галузь соцiальних технологiй 

1. Технологiя соцiалъної роботи це одна iз галузей соцiальних технологiй, що орiєнтована на соцiальне обслуговування, допомогу i пiдтримку громадян, якi знаходяться у важкiй життєвiй ситуації.

Технологiю соцiальної роботи характеризують:

• динамiчнiсть — постiйна змiна змiсту i форм роботи з клiєнтом, евристичнiсть характеру дiяльностi;

• безперервнiстъ, зумовлена необхiднiстю постiйно пiдтримувати безпосереднiй чи опосередкований зв’язок з клiєнтом i здiйснювати на нього вплив;

• циклiчнiсть, шо виявлясться в стереотипному, стiйкому повтореннi етапiв, стадій, процедур у роботi з клiєнтом;

• дискретнiсть технологiчного процесу, яка полягає в нерiвномiрностi впливу на клiєнтiв з моменту визначення мети до виконання рiшення.

iз поняттям “технологiя соцiалъноi роботи” у тiсному взаємозв”язку знаходиться таке поняття, як “метод соцiалъної роботи”. iнколи їх розглядають як синонiми чи пiдпорядкованi явища (технологiя в методi, методи в технології). Бiльшiсть дослiдникiв стверджують, що методи по вiдношенню до технології можуть виступати її складовою частиною, забезпечуючи в сукупностi вирiшення проблеми.

Важливим є визиачення етапiв розробки технологїi соцiальної роботи, до яких вiдносятъ такi:

Теоретичний — пов’язаний з формулюванням цільової установки, визначенням предмета технологiзацій, виділенням структурних елементiв та виявленням причинно-наслiдкових зв’язкiв i вiдносин, в якi включений об’єкт соцiальної полiтики чи клiєнт соцiальної роботи.

інший — характеризується вирiшенням завдань вибору джерел, шляхiв i способiв отримання iнформації про стан об’єкта соцiальної полiтики чи клiєнта соцiальної роботи, вивчення прийомiв i засобiв обробки і аналiзу цiєї iнформації i принципiв трансформації висновкiв у конкретнi рекомендації для перетворювалъної дiяльностi.

— передбачає вирiшення завдань, пов’язаних з органiзацiєю дiяльностi з апробацією, усуненням недолiкiв рекомендацiй і з виробленням алгоритму дiй.

Технологiя соцiальної роботи — це алгоритм дiяльностi, у результатi якої досягаєтъся певна соцiальна мета i перетворюється об’єкт впливу

Ця дiяльнiсть не зводиться до одноразового акту, а являє собою процес, який характеризуєтъся змiною змiсту, форм, методiв, якi циклiчно повторюються при вирiшеннi кожного нового завдання в соцiальнiй сферi. У сукупностi змiст такого циклу від виникнення завдання до його повного вирiшення складає технологiчний процес. Процес — це змiна (динамiка) стану предмета пiд впливом зовнiшнiх чи внутрiшнiх факторiв. Сутнiсна характеристика технологiчного процесу — стiйка, що повторюється, послiдовна у часi змiна змiсту дiяльностi за єдиним задумом.

Компопенти технологiчного процесу:

• алгоритм дiй — програма вирiшення завданъ, яка точно вказує, як i в якiй послiдовностi операцiй отримати результат, визначений вихiдними даними;

• операції — найпростiшi дії, спрямованi на досягнення конкретної, усвiдомленої мети. Сукупнiсть операцiй, об’єднаних загальною метою (пiдметою), складають процедуру технологiчного процесу;

• iнструментарiй — арсенал засобiв, що забезпечують досягнення мети впливу на особистiсть чи соцiальну спiльнiсть.

У самому загальному виглядi в технологiчному процесi можна видiлити чотири процедурнi етапи:

1. Формулювання мети впливу — передбачає виконанню таких операцiй, як збiр i аналiз iнформацiї здiйснення соцiальної дiагностики, соцiально-психологiчне прогнозування розвитку проблеми вироблення програми дiй.

2.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні