Технології захисту інформації

класифікувати через їх різноманітність. Можна виокремити найпростіші, «вульгар­ні» віруси, написані єдиним блоком, який можна розпізнати в тексті програми-носія, та віруси «роздроблені» — поділені на частини, що нібито не мають між собою зв’язку, але містять інструкції комп’ютерові, як їх зібрати в єдине ціле і розмножити вірус. З погляду прийомів маскування розрізняють віруси-невидимки (стелс-віруси, stealth) та поліморфні віруси. Перші перехоплюють функції операційної системи, відповідальні за роботу з файлами, і коригують результати звернень. Механізм «невидимості» в кож­ному з цих вірусів реалізується по-своєму, однак можна виокремити кілька загальних принципів:
  • для приховування збільшення довжини заражених файлів вірус передає програмі перегляду каталогів зменшене значення їхньої довжини;
  • для того щоб користувач не виявив код вірусу під час перегляду файла, вірус виліковує його в момент відкриття і заново заражає у процесі закриття;
  • для того щоб замаскувати свою присутність у пам’яті комп’ютера, вірус стежить за діями резидентних моніторів пам’яті, у разі спроби перегляду коду вірусу система зависає.

Поліморфними називають віруси, які застосовують різноманіт­ні способи шифрування власного тіла. У разі зараження чергового файла алгоритм шифрування змінюється випадковим чином. При цьому дуже важко виділити сигнатуру — характерну послідовність байтів у коді вірусу.

4. Організація захисту комп’ютерних інформаційних систем

Захист інформації неможливо регламентувати через різноманітність існуючих ІС та видів інформації, що обробляється. Конкретні заходи визначаються виробничими, фінансовими та іншими можливостями підприємства (організації), обсягом конфіден­ційної інформації та її значущістю

Можна назвати тільки загальні правила:

  • створення та експлуатація системи захисту інформації є склад­ною і відповідальною справою, яку мають робити професіонали;
  • не слід намагатись організувати абсолютно надійний захист — такого просто не існує. Система захисту має бути достатньою, надійною, ефективною та керованою. Ефективність захисту інформації вимірюється не витратами на її організацію, а її здатністю адекватно реагувати на всі загрози;
  • заходи із захисту інформації повинні мати комплексний характер, об’єднувати різні засоби;

систему захисту слід будувати, виходячи з того, що основну загрозу становлять співробітники підприємства (організації, установи). Необхідність залучення кваліфікованих фахівців до організації захисту інформації диктується тим, що тільки вони можуть визначити всі загрози і знайти ефективні засоби протидії. Сьогодні захист інформації стає однією з галузей, для якої розробляються спеціальні інструментальні засоби, призначені для генерації тестів, імітації загроз, аналізу текстів програм. Створюються експертні системи для формування вимог до безпеки ІТ та оцінки рівня їх виконання.

Однак до захисту інформації повинні залучатись і звичайні користувачі, оскільки цю проблему неможливо вирішити тільки технічними і програмними засобами, людський фактор відіграє важливу роль у забезпеченні конфіденційності (див. вставку).

Власники і користувачі інформації можуть якнайкраще оцінити її важливість для визначення адекватних заходів з її захисту. Вони ж мають брати активну участь у виробленні стратегії захисту, оскільки остання має бути частиною внутрішньої політики організації. За приклад можна вважати появу нової посади у штат­ному розкладі корпорації IBM, — директором з проблем захисту конфіденційної інформації стала ветеран IBM Арієт Пірсон, яка має інженерну та юридичну освіту.

Людський фактор у системі безпеки — вибір пароля

Одним з обов’язкових правил захисту інформації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні