Текст як цілісність та його окремі компоненти. Методика редакторського аналізу композиції рукопису

газетного заголовка: рекламна, називна, інформативна, апелятивна, емотивна. "Заголовок називає текст (називна функція), повідомляє про щось (інформативна функція), він є першою фразою, яка встановлює контакт між автором і читачем (апелятивна функція), він передає ставлення автора до повідомлення (емотивна функція), він покликаний привернути увагу до тексту (рекламна функція).

Водночас у "Гіді журналіста" названо такі "чотири функції заголовка":

1) заголовок дозволяє читачеві зробити вибір, що саме він читатиме;

2) заголовок спонукає прочитати текст;

3) заголовок дозволяє структурувати полосу;

4) заголовок працює на імідж видання3. 1 хоча не можемо визнати таку класифікацію повною, вона разом з тим передає низку цікавих спостережень за журналістською практикою не тільки у Франції.

Що ж до типів зв'язку заголовка з текстом, то, за цілком обґрунтованим, на наш погляд, визначенням Л. Г. Кайди, їх три: прямий, асоціативний і змішаний, що об'єднує два перших.

Отже, редакторський аналіз заголовка є насправді набагато складнішим процесом, ніж може здатися на перший погляд. Редактор має встановити зв'язки заголовка з текстом, визначити відповідність назви твору тим вимогам, про які тут ішлося, з'ясувати, які функції й наскільки ефективно виконує заголовок. На думку М. М. Сікорського, до аналізу заголовка редактор вдається декілька разів: за першого ознайомлення з текстом, а також тоді, коли оцінює композицію, характеризує розробку теми. А остаточного висновку щодо заголовка доходить лише тоді, коли завершує редакторський аналіз5. Аналіз рубрикації загалом пов'язаний з глибоким аналізом змісту й форми, композиції тексту, архітектоніки сторінки, номера газети, журналу та ін.  

4. Типові змістово-структурні, жанрово-стильові та композиційні помилки.

Типові змістово-структурні, жанрово-стильові та композиційні помилки:

1. Невідповідність змісту й структури розповіді темі, задекларованій у заголовку, в анонсі, в концепції циклу передач.

2

Невідповідність оформлення студії спрямуванню передачі.

3. Невідповідність музичного оформлення передачі її спрямуванню.

4. Невідповідність попередніх записів (сюжетів) спрямуванню передачі (циклу передач) у прямому ефірі.

5. Неспівмірність частин журналістського твору (газетного чи журнального тексту, радіо- чи телепередачі).

6. Гіпертрофований "образ автора", його надмірна роль у структурі твору, функціонально не обумовлене випинання авторського "я".

7. Применшення ролі "образу автора" в структурі текстів тих жанрово-стильових різновидів, у яких він необхідний, унаслідок чого виникає враження, що автор або не був на місці події, або ж просто все вигадав, бо не навів ні точної адреси, ні промовистих деталей, які б прив'язали текст до певного місця чи до певних осіб: Окремі репортажі під рубрикою "Журналіст змінює професію" в газеті "Експрес"у 1996 - 1998 рр.

8. Набридливе переповідання в закадровому тексті того, що глядачі й так бачать на екрані.

9. Розповідь у закадровому тексті про те, що не має жодного стосунку до зображення на екрані: Футбольні репортажі на СТБта Інтері. Ю. Байдужий, млявий коментар того, що відбувається в кадрі: Футбольні репортажі на УТ-1 коментаторів "староїшколи".

11. Технічно недосконалий монтаж радіоролика чи телесюжету ("в'юки"; "перестрибування" зображення в кадрі; у "синхроні" неповний збіг артикуляції в кадрі

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні