Тема долі молодої особистості в суспільстві у творчості Cтендаля та Бальзака

у зовсім інший художній ряд: „Гомер, Бальзак, Кафка”.

Схоже, що для Лукача Бальзак – один, а для Фріша – зовсім інше. Але Р. М. Альберес, іспанський теоретик, спробував звести Бальзаківську проблему до внутрішньої суперечності, водночас загостривши: „Творець реалізму, - сказав він, - не був реалістом, він був теософом”.

Отже, справа начебто в тому, вважати Бальзака реалістом чи не вважати. А насправді суть в іншому: яким він був реалістом. І яким письменником, якою людиною. Тобто на нього слід подивитись як на „сина своєї доби”, представника складної, небувалої епохи, часу розтривоженого і дибленого, подивитись, нічого не применшуючи і нічого не перебільшуючи.

Англійський критик-марксист Ральф Фокс у відомій книзі „Роман і народ” серед видатних письменників-реалістів ХІХ ст. виділив двох  - Оноре де Бальзака і Льва Толстого, „які зуміли оволодіти своєю епохою”, спромоглися „роздивитися як під респектабельною оболонкою їх суспільства відбувається прогресуюча деградація людини”; тому, за словами Фокса, „Бальзак піднімається над всією першою половиною ХІХ ст. ”. До цього слід додати, що в його творчості закономірності тогочасного літературного процесу, два основні етапи розвитку критичного реалізму, який був найвищим досягненням літератури і мистецтва ХІХ ст.  

„Людська комедія”

Вивчивши  норови і характери сучасного йому суспільства, Бальзак зробив творчий подвиг, утвердив їх у грандіозному творінні – циклі соціальних романів об’єднаних назвою „людська комедія”. Незвичайна сила творчої гарантії і неймовірна працездатність дозволили йому це. В „людській комедії” Бальзак створив художню модель французького суспільства свого часу

Думка об’єднати романи, повісті і оповідання в одне єдине з’явилося у Бальзака на початку 30-х років. Письменник думав, що його творіння буде складатися з трьох великих розділів: „Етюди о правах”, „Філософські етюди”, „Аналітичні етюди”. Але первинний план розростався. Задум епопеї був пояснений Бальзаком значно пізніше: спочатку сформувалась думка письменника про остаточну назву (НН1), а в (НН2) з’явилась і „Передмова”. В передмові до „Людської комедії” Бальзак намагається обґрунтувати свої літературні погляди досягненнями природничих наук („ідея цього твору народилась із порівняння із тваринним світом”), так як наукові досягнення природознавців переконали його в можливості отримання наукового, систематизованого знання про світ, людину і суспільство.

Саме суспільство, думав Бальзак, і повинно стати об’єктом зображення, саме суспільство породжує соціальні типи з їх індивідуальними долями манерою одягатися, мовою і т. д. . Новаторство Бальзака полягало в тому, що він вивчав людські типи („типових людей певної епохи”) в тісному взаємозв’язку з соціальними процесами.

Перший твір Бальзака – віршована трагедія „Кромвель” не вдалася йому і потерпіла повну невдачу. Згодом у 1822, 1825 рр. він друкує ще кілька своїх романів („Спадкоємниця Біраго”, „Жан-Луї”, „Клотільда Лузіньян”, „Остання фея” та ін. ), проте сам називає їх літературним свинством і ніколи не включає їх у зібрання своїх творів.

З 1826 р. У творчості Бальзака наступає більш ніж дворічна пауза. За два роки комерційної діяльності він глибоко розчарувався в ній, але з іншого боку він поглибив свої знання „ділового світу”, і „збагатився будівельний матеріал для майбутньої „Людської комедії”.

Людська комедія – єдине художнє ціле, але цілим робить її не завершеність конструкції (тому

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні